Всі ми любимо говорити про перспективи. Можливо, тому, що розмірковуючи про майбутнє та намагаючись спрогнозувати новітні тенденції – ми тим самим віддаємось власним мріям і віримо у те, що майбутнє буде кращим.
Втім, чи буде кращим майбутнє української блогосфери, залежить тільки від нас. І зверніть увагу – не від нашого бажання чи вміння прогнозувати та розмірковувати про перспективи, а від конкретних дій, спрямованих на розвиток сфери, у якій працюємо!
Що потрібно зробити для подальшого розвитку блогосфери? Чому англомовні і навіть російські блоги у своїй переважній більшості залишають українські ресурси далеко позаду? Чому навіть палкі прихильники української блогосфери, які так багато роблять для її розвитку, іноді обезсилено опускають руки, називаючи „фантастикою” серйозне ставлення до блогів в Україні.
Чого немає в українській блогосфері, що є в рунеті та англонеті (буржунеті, якщо хочете)?
Відповідь надзвичайно проста: інструментів для розвитку! Без різниці: безкоштовних, платних чи тих та інших одночасно.
Англомовні щоденники про оптимізацію та розвиток блогів завалені статтями про Digg, StumbleUpon, Reddit. В Росії прочитаємо про Хабр та News2. В Україні, було б логічно читати про Чув та Блогосвіт.
А тепер порахуйте, скільки трафіку прийде на сайт в разі виходу вашої статті в топ на кожній із цих соціалок. І порівняйте цифри Чув та Digg, StumbleUpon та Блогосвіт. Йдеться не про різні порядки. Не про ступені. Йдеться про одного-двох відвідувачів VS декілька десятків тисяч. Відчуваєте різницю?
Те саме стосується й інших інструментів розвитку та популяризації українських блогів! Теоретично, ми можемо розміщувати свої новини на сайтах російських соціалок, але чи отримаємо звідти цільовий трафік? Дуже сумнівно!
Альтернатива – послідовно і наполегливо розвивати власні ресурси. Але по-перше, складається враження, що зараз цим ніхто не займається і вже наявні соціалки потихеньку задихаються, а по-друге, навіть якби зараз хтось активно, вкладаючи грошові бюджети, зайнявся створенням такої соціалки – результат, вочевидь, ми б отримали аж ніяк не раніше ніж через півроку-рік.
Саме тому нам доводиться працювати внутрішніми засобами. Мені надзвичайно подобається англійське словосполучення „Link Love” (не маю жодного уявлення, як це перекласти, щоб звучало так само красиво). Це внутрішній піар блогів у середовищі української блогосфери.
Активне розміщення у своїх статтях посилань на інші цікаві блоги – це один з найдієвіших інструментів розвитку власного ресурсу. А в Україні, за відсутністю інших найрозповсюдженіших варіантів, – мало не єдиний.
Я не хочу зараз залазити у нетрі роздумів про обмін, але основна ідея звучить так: залишаючи посилання на цікаву статтю у іншому блозі ви:
Приносите трафік іншому блогові, за рахунок чого допомагаєте йому „стати на ноги”.
Підвищуєте характеристики блога-реципієнта у пошукових системах (SEO-ефект).
Майже гарантовано досягаєте того, що автор помітить ваш блог, зайде на нього, підпишеться, а якщо зміст вашого ресурсу виявиться по-справжньому цікавим – розмістить посилання на ваші статті.
І найголовніше – ви абсолютно нічого не втрачаєте. Адже поставивши посилання на інший блог, ви не втратите ні власного авторитету в „очах” пошукових механізмів, ні знизите рівень трафіку на ваш блог.
Якщо кожен поступатиме подібним чином – розвиток блогів в українській ланці інтернету продовжуватиметься куди більш швидкими темпами. І користь від цього буде очевидна для кожного. Пам’ятаєте про принцип дороговказу? Тут щось подібне!
(с) За матеріалами УаНет
Сообщения
Комментариев нет:
Отправить комментарий