Передвиборна боротьба переходить в Інтернет

Політичні партії країн Європи починають активно "обживатися" у Всесвітній мережі. Вони вважають блоги ефективним методом дешевого PR.

На Заході сайти політичних партій зі звичайних інформаційних бюлетенів перетворюють на справжні Інтернет-портали для спілкування, обміну інформацією та актуальних новин.

Ці сайти, на думку їх творців, повинні завоювати популярність у всіх політично активних людей, насамперед, молодь, яка активно користується усіма можливостями Всесвітньої мережі.

Такий портал, перед вересневими виборами до Бундестагу, днями представила партія "зелених" Німеччини. За словами експертів, для політичної сили, що має порівняно скромний бюджет, - в 5 мільйонів євро, боротьба за голоси виборців в режимі онлайн може стати оптимальним варіантом

Перші успіхи "зелені" зареєструвала вже через дві години після початку роботи сайту - за кількістю повідомлень, відправлених через безкоштовну соціальну мережу Twitter, вона випередила Соціал-демократичну партію Німеччини.

Один з лідерів партії Юрген Тріттін вважає, що Інтернет дає можливість при мінімальних витратах звернутися безпосередньо до максимального числа виборців.

Прикладом для німецьких політиків послужила блискуча передвиборна кампанія в мережі чинного президента США Барака Обами.

Одним з головних чинників успіху передвиборною компаній в режимі онлайн, на думку фахівців, є наявність розважальної складової. У системі мікроблогов Twitter, яку використовують творці передвиборних сайтів, найбільшою популярністю користуються сатирики.

Президент України Віктор Ющенко також нещодавно зареєструвався в мережі Twitter. Як пояснила його прес-секретар, мета цього кроку – "забезпечити комунікацію глави держави з громадськістю за допомогою зручних сучасних соціальних форм спілкування".

Своя сторінка в Інтернеті є в президента Російської Федерації Дмитра Мєдвєдєва, але він пішов ще далі і навіть відкрив власний відео-блог.

tsn.ua

Чого не вистачає українській блогосфері для розвитку?

Всі ми любимо говорити про перспективи. Можливо, тому, що розмірковуючи про майбутнє та намагаючись спрогнозувати новітні тенденції – ми тим самим віддаємось власним мріям і віримо у те, що майбутнє буде кращим.
Втім, чи буде кращим майбутнє української блогосфери, залежить тільки від нас. І зверніть увагу – не від нашого бажання чи вміння прогнозувати та розмірковувати про перспективи, а від конкретних дій, спрямованих на розвиток сфери, у якій працюємо!

Що потрібно зробити для подальшого розвитку блогосфери? Чому англомовні і навіть російські блоги у своїй переважній більшості залишають українські ресурси далеко позаду? Чому навіть палкі прихильники української блогосфери, які так багато роблять для її розвитку, іноді обезсилено опускають руки, називаючи „фантастикою” серйозне ставлення до блогів в Україні.

Чого немає в українській блогосфері, що є в рунеті та англонеті (буржунеті, якщо хочете)?

Відповідь надзвичайно проста: інструментів для розвитку! Без різниці: безкоштовних, платних чи тих та інших одночасно.

Англомовні щоденники про оптимізацію та розвиток блогів завалені статтями про Digg, StumbleUpon, Reddit. В Росії прочитаємо про Хабр та News2. В Україні, було б логічно читати про Чув та Блогосвіт.

А тепер порахуйте, скільки трафіку прийде на сайт в разі виходу вашої статті в топ на кожній із цих соціалок. І порівняйте цифри Чув та Digg, StumbleUpon та Блогосвіт. Йдеться не про різні порядки. Не про ступені. Йдеться про одного-двох відвідувачів VS декілька десятків тисяч. Відчуваєте різницю?

Те саме стосується й інших інструментів розвитку та популяризації українських блогів! Теоретично, ми можемо розміщувати свої новини на сайтах російських соціалок, але чи отримаємо звідти цільовий трафік? Дуже сумнівно!

Альтернатива – послідовно і наполегливо розвивати власні ресурси. Але по-перше, складається враження, що зараз цим ніхто не займається і вже наявні соціалки потихеньку задихаються, а по-друге, навіть якби зараз хтось активно, вкладаючи грошові бюджети, зайнявся створенням такої соціалки – результат, вочевидь, ми б отримали аж ніяк не раніше ніж через півроку-рік.

Саме тому нам доводиться працювати внутрішніми засобами. Мені надзвичайно подобається англійське словосполучення „Link Love” (не маю жодного уявлення, як це перекласти, щоб звучало так само красиво). Це внутрішній піар блогів у середовищі української блогосфери.

Активне розміщення у своїх статтях посилань на інші цікаві блоги – це один з найдієвіших інструментів розвитку власного ресурсу. А в Україні, за відсутністю інших найрозповсюдженіших варіантів, – мало не єдиний.

Я не хочу зараз залазити у нетрі роздумів про обмін, але основна ідея звучить так: залишаючи посилання на цікаву статтю у іншому блозі ви:

Приносите трафік іншому блогові, за рахунок чого допомагаєте йому „стати на ноги”.

Підвищуєте характеристики блога-реципієнта у пошукових системах (SEO-ефект).

Майже гарантовано досягаєте того, що автор помітить ваш блог, зайде на нього, підпишеться, а якщо зміст вашого ресурсу виявиться по-справжньому цікавим – розмістить посилання на ваші статті.

І найголовніше – ви абсолютно нічого не втрачаєте. Адже поставивши посилання на інший блог, ви не втратите ні власного авторитету в „очах” пошукових механізмів, ні знизите рівень трафіку на ваш блог.



Якщо кожен поступатиме подібним чином – розвиток блогів в українській ланці інтернету продовжуватиметься куди більш швидкими темпами. І користь від цього буде очевидна для кожного. Пам’ятаєте про принцип дороговказу? Тут щось подібне!



(с) За матеріалами УаНет

Релігія блогерства, або буддиські принципи у повсякденному житті блогерів

Релігія блогерства, або буддиські принципи у повсякденному житті блогерів

Преамбула Бумага не горит или как изменить свой эгрегор?

Бумага не горит, погода наладилась, климат уравновешен, все улыбаются или просто ржут, всем всего хватает, русские перестали бухать и ругаться матом, украинцы остались украинцами.

Мир не рухнул, ходим в гости друг к дружке, деньги и власть ушли из топов - этой рутиной занимаются только трудоголики, нет "шансона" - нет тюрем, беспечные службы следят за чистотой улиц и планируют новые пешеходные дорожки, еду никто не отнимает и не пугает отнятием, нефть по цене газировки, газ по цене воздуха, большинство ходит пешком, образование высшее настоящее, никто никому не завидует, вранья нет - единая информационная система позволяет всем читать мысли друг друга, нирвана-ништопана...

А смысл? Смысла нет. Как и сейчас. Когда все наоборот. Бумага горит...

1.

…Думаю, ви вже зачекались нового філософського допису на «Українській блогосфері». Настав час поговорити про релігію, духовність і звісно ж – те, яким чином все це стосується блогів та блогосфери.

Якщо ви, як і я, вже прослухали обов’язковий у кожному університеті курс «релігієзнавства», то мабуть знаєте, що у буддизмі існує поняття «серединного шляху».

Серединний шлях – це шлях Будди. Це шлях, який веде до мети не дозволяючи людині кидатись у крайнощі.

Це шлях, який, на мою думку, може бути вдало використаний і блогерами для створення якісного і цікавого контенту, який, неначе магніт, приваблюватиме все нових та нових відвідувачів.

А ті люди, які вже прочитали цей матеріал – повертатимуться до нього знову і знову.

Щоб не бути багатослівним, наведу лише два «крайніх» підходи до створення контенту.

Перший підхід базується на абсолютному запереченні «суспільного прогресу» і полягає у вираженні «чистої» авторської індивідуальності.

Люди, які, не маючи за плечима жодного вантажу фактичних знань та досвіду, намагаються «винайти велосипед» розмірковуючи про певні речі.

Це блоги із розряду «погляньте який я тут розумний», не підкріплені реальним підґрунтям.

Це автори, які звикли жити за принципом: «нахабність – друге щастя», і не мають ні сили волі ні бажання реально розвиватись. Панти – наше всьо!

Другий підхід – це абсолютна протилежність. Він зазвичай базується на зневірі у власних силах та комплексах автора і полягає у параноїдальному бажанні захиститися від власних ідей та думок.

Блоги, авторами яких є люди другого типу – зазвичай перетворюються на колекцію переказів та переспівів вже висловлених ідей та вже проголошених підходів.

Блогери-аутсайдери бояться брати на себе відповідальність за власні слова. Їм набагато легше прикритися авторством іменитого експерта.

Чи варто говорити, що найбільш успішними виявляються саме ті блогери, які навчились вдало поєднувати ці два підходи?

Автори, які дотримуються «серединного шляху»!

Читач рідко приходить на ваш блог тільки для того, щоб познайомитися з вашою «супероригінальною» думкою про певний факт, тенденцію чи подію.

Але йому не менш нудно читати і про само-собою зрозумілі речі та перечитувати вже давно засвоєні матеріали відомих авторів.

А особливо – якщо подаються вони у вкрай сухому та офіційному стилі!

Ви пробували читати курсові роботи своїх одногрупників? Я пробував! Не раджу!

Отже висновок нашої сьогоднішнього напівфілософського трактату такий: будьте собою, але пишіть про те, що цікавить людей; і при цьому, не забувайте знайомитись з тим, що було зроблено до вас.

Якщо це й не рецепт успіху – то принаймні одна з його складових.

2.

Вміння писати: Вроджений талант чи набута навичка?

Ще зовсім недавно я був щиро переконаний, що вміння писати – це вроджена навичка, яку дуже складно виробити методом спроб та тренувань.

Не дарма ж вважається, що талановиті письменники були наділені божим даром, а написати „Війну і мир” може далеко не кожен.

Не знаю, як на рахунок „Війни і миру”, але що стосується цікавих інформативних записів до блога (які іноді зовсім не уступають творам класичного мистецтва) – то я дедалі більше переконуюсь у протилежному: Немає Ніякої Ложки.

І що більше автор переконає себе, що писати – складно, то менша ймовірність, що він зуміє написати по-справжньому цікавий та інформативний пост.

А як ми знаємо із попередніх записів – саме такі пости роблять блог привабливим для відвідувачів.

Багато письменників, особливо – на ранніх етапах своєї блогерської „кар’єри”, намагаються використовувати якомога більш науковий та офіційний стиль.

Для заспокоєння совісті вони навіть можуть прочитати декілька книг про мистецтво письмової кореспонденції. А вживання такими авторами барвистих метафор, які, неначе ті метелики, випурхують із кожної шпаринки їхнього письма, просто розчулює та зворушує до глибини душі!

Неначе студенти, які намагаються улестити свого професора, вони використовують довгі складнопідрядні речення, щедро приправляючи їх науковими термінами та просто „красивими” словами.

Як наслідок – пост до блогу перетворюється на такий-собі маленький аналог кандидатської дисертації…

Але існує одна маленька проблема – цю писанину ніхто не читає…

Такі блогери забувають про головне – читачі їхнього щоденника – не професори. Вони не збираються писати рецензію та ставити оцінку за наукову роботу. Більше того – їм ніхто не платить за неї гроші.

Але науково-дослідний підхід до написання постів до блогу – це лише одна сторона медалі. По-суті ж одним із найгірших, найбільш нудних та нецікавих стилів письма – є бізнес-стиль, який частенько використовується вищим керівництвом середніх за розміром компаній (у великих зазвичай працюють професійні копірайтери) для опису бізнес-проектів та написання щорічних звітів. В цьому немає їхньої вини.

Вони звикли продукувати і споживати таку „мову”.

Втім, цей підхід не виконує одного із основних завдань письмового повідомлення: інформувати та/чи переконувати.

Тому, дозвольте поділитися з вами по-справжньому дієвим підходом до створення якісних постів:

Пишіть так, як говорите! Ви звісно ж, чули цю пораду! І не один раз. Але, коли я читаю деякі українські блоги, у мене складається враження, що її можна повторювати знову і знову. Скільки завгодно довго. Аж поки люди не засвоять просту істину – намагання копіювати стиль популярних і успішних блогерів не допоможе. Цінність блога полягає в особистості автора!

Так! Навіть якщо йдеться про тематичний або корпоративний блог.

Неможливо стоворити якісний блог, якщо особистість автора підмінятиметься чужою індивідуальністю. Або ж сам блогер намагатиметься приховати її під „завісою” наукових термінів та гіпертрофовано офіційного стилю.

Бажання „розгадати” секрети письма успішних авторів є абсолютно логічним і похвальним. Але лише для того, щоб визначити, чим ви відрізняєтесь від цих авторів, і що у вас виходить краще?

Чому люди повинні приходити саме на ваш блог і читати саме ваші статті?

Варто пам’ятати, що основною метою майже будь-якого письма є інформування читачів та/або переконання їх на здійснення певних дій. І що простішим та зрозумілішим буде текст – то більша ймовірність, що з його допомогою ви зумієте досягнути поставленої цілі.

Не намагайтесь ВРАЗИТИ своїх читачів. Натомість зосередьтесь на ІНФОРМУВАННІ. Але пам’ятайте – це можливо лише тоді, коли у вас дійсно є про що їм розповісти!

3.

10 причин, чому блогери закидають свої блоги

Якщо ви стежите за оновленнями на одному із найкорисніших та найцікавіших блогів про блоги Problogger.net то, безперечно, знайомі із серією постів Дарена Роуза «10 Ways to Let Your Blog Go».

Звісно, переказувати вам зміст його дописів я не збираюсь, але поділюся власними спостереженнями щодо деяких пунктів…

Знаєте, буває так у дівчат, які обожнюють сидіти на дієті. Та чому тільки дівчат? Хлопців це стосується аж ніяк не менше! Мучать вони себе, виснажують, бігають до спортзалу, виконують спеціальні вправи, вживають виключно нежирну їжу…

Але настає зима і вони вирішують – можна трі-і-ішечки розслабитись. З’їсти нарешті улюблений тортик (або добрячий шмат сала).

Не піти в суботу на тренування. Забути про вечірню прогулянку… Навіть якщо й набереться лишніх кількасот грам ваги – одяг все це чудово приховає. Зрештою – на вулиці ж не літо, коли люди скидають із себе останні можливі деталі гардеробу.

Літо настає абсолютно несподівано – і коли ви дивитесь на себе у дзеркало, ви не можете пояснити, що трапилось. Звідки взялися ці десятки кілограмів? Чому ви боїтесь одягати купальник?

Ви намагаєтесь натягнути шорти, але… ТРІСЬ… резинка рветься і ви розумієте – ви просто занапастили свою дієту, а разом з нею – своє тіло. І повірте, повернутися до попереднього стану буде набагато складніше!

Точнісінько те саме може трапитися із вашим блогом!

Ніхто не планує занехаяти свій щоденник, на який вже витрачено чимало часу та зусиль – але це начебто стається само по собі. Ви розслабилися, забули написати черговий пост (а може вам просто не хотілося цього робити), не відповіли на чергове запитання своїх відвідувачів у коментарях, почали публікувати відвертий мотлох (бо так простіше)… І одного «прекрасного» дня помітили, що від вашого блогу майже нічого не залишилося. А люди заходять туди хіба що випадково.

І знаєте що найгірше? Найгірше те, що ви чудово розумієте, що потрібно зробити для того, щоб виправити ситуацію, але не можете взяти себе в руки і взятися до справи. Лінь повністю вас захопила. А усвідомлення того, що доведеться кілька місяців попрацювати лише для того, щоб повернути status quo, повністю вибиває вас із колії…

That`s all folks… Ви занапастили свій блог! Але що я все про теорію та про теорію. Час переходити і до практики. Ось вам десять способів, як максимально швидко і ефективно закинути свій блог:

1. Зменшіть регулярність записів і з часом взагалі припиніть писати до блога. Це віднімає дуже багато часу та ще й не приносить жодного задоволення. Дайте собі відпочинок.
   
   
2. Багато і часто пишіть на теми, віддалені від основної тематики вашого блогу. Якщо ви ведете блог на автомобільну тематику, то вашим читачам, безперечно, буде цікаво дізнатися про найновіші методи вирощування квітів. Та і вас вже дістали всі ці Лексуси та Мерси.
   
   
3. Повністю зосередьтесь на собі. Взагалі перестаньте писати про автомобілі. Напишіть про те, як ви вчора з товаришами пили пиво, а позавчора ходили на вечірку. Взагалі – більше пишіть про себе. Вам же це приємно!
   
   
4. Менше переймайтесь заголовками. Перестаньте вигадувати цікаві заголовки. Навіть якщо ви написали чудову статтю, яка могла б сподобатися багатьом відвідувачам – назвіть її просто: «Чергова стаття», або, ще краще: «Стаття #324» (номер підберіть самостійно).
   
   
5. Перестаньте модерувати коментарі і вимкніть будь-які спам-фільтри. Для певності, можете поставити плагін dofollow, який прибере атрибут nofollow з посилань у коментарях вашого блогу. Тисячі коментарів до кожної статті вам гарантовані. Як і жодного «живої» людини на вашому блозі.
   
   
6. Пости-вибачення. Плануєте кілька днів не писати – вибачтесь перед відвідувачами. Не писали кілька тижнів – напишіть пост-вибачення, в якому поясніть, що були надзвичайно зайняті «в реалі». І взагалі, можете перестати створювати корисний контент – обмежтесь вибаченнями.
   
   
7. Перестаньте публікувати оригінальний контент. Знайшли цікаву статтю – скопіюйте і вставте її у ваш блог. Читачі проковтнуть. Можете навіть не перейматися пошуком цікавих статей. Читачі все проковтнуть! Правда робитимуть вони це не довго.
   
   
8. Зосередьтесь на одному аспекті вашого блогу. Наприклад, займіться дизайном. Розвісьте на вашому блозі чудові зображення та банери. А статті… Статті почекають!
   
   
9. Станьте негативним блогером. Постійно називайте своїх коментаторів невігласами. Пишіть про те, які покидьки вас оточують. Регулярно заходьте на блоги колег і звинувачуйте їх у некомпетентності.
   
   
10. Максимально навантажте свій графік. Заведіть ще зо два десятки блогів, а потім просто перестаньте писати в них, обґрунтовуючи це тим, що у вас занадто багато проектів і ви не маєте часу. А взагалі, говорять, що занадто велика напруга призводить до швидкого вигорання, так що маєте наготу перевірити на власній шкірі.
    
    

© Українська блогосфера

От standalone-блоггеров до продвинутых блог-программеров – от женского блогерства к мужскому

Блогер Рунета - молодой мужчина Социальная сеть toodoo составила социально-демографический портрет standalone-блоггера. Для анализа использовались данные сервиса “Яндекс. Поиск по блогам” и статистика блогов на toodoo.ru. В результате было обнаружено, что 96% авторов standalone-блогов - это мужчины.

Средний возраст пользователя Интернета, поддерживающего блог на домене второго уровня - 26,1 года. Самому старшему участнику, попавшему в отчет - 36 лет, самому младшему - 19. Также в отчете сказано, что максимальное число сайтов, поддерживаемых одним пользователем - 6. А наиболее популярные блоггеры, то есть те, кто попали в топ-100 по версии “Яндекса” в среднем поддерживают 2,5 сайта. При этом сюда вошли и столь популярные у авторов standalone трансляционные аккаунты. Только 23% “топовых” авторов standalone владеют исключительно одним блогом.

Дамы любят хостинги Интересно эти данные сравнить с результатами исследования русскоязычной блогосферы от Яндекса средний блоггер Рунета -это девушка 22 года, живет в Москве, написала 38 постов, каждый из которых получил по 2 комментария. Средний блоггер мужского пола написал 37 постов, оставил 133 комментария. В Рунете авторами блогов являются 62% женщин и 38% мужчин. Согласно тем же данным годичной давности, среди российских блоггеров 60% - женщины, 40% - мужчины, а средний возраст блоггера - 21 год. Данные анализа украинской блогосферы - практически такие же: среднему украинскому блоггеру 23 года, 53% украинских блоггеров - женщины, 47% - мужчины. Эти данные, характеризирующие блогосферу Рунета и Уанета в целом, демонстрируют тенденцию относительно блого-хостингов, ведь большая часть блогеров Рунета ведут свои дневники именно на хостингах - сервисах типа Livejournal, LiveInternet, Блоги@Mail.ru, Diaru.ru.

Под "обычным хостингом" обычно понимают Вордпресс. Здесь дело в том, что под Вордпресс написано огромное количество плагинов с различной функциональностью и если бы я начинал свой блог сейчас, то всего скорее выбрал бы Вордпресс. Но как программист, скажу, что разрабатывать и поддерживать крупные сайты на ASP.NET проще. А вот новичку будет проще освоить PHP.

Иногда темы постов приходят во время чтения чужих блогов. Например, часто авторы или комментаторы вскользь упоминают какие-то интересные темы, которые я решаю раскрыть. Иногда в поисках чего-либо приходится перелопачивать множество сайтов и форумов ― тогда остается систематизировать собранную информацию и пост готов.

Эффективней всего сделать качественный сайт для людей, о котором добровольно и бесплатно напишут многие блоггеры. Но это непросто

Этому мешают в первую очередь ― это наши (российские и украинские) законы. Например, очень сложно легализовать интернет-заработки. А про российский закон о СМИ я вообще молчу . К счастью, Интернет глобален и всегда можно выбрать другую страну для хостинга своего сайта.

Отсутствие удобных и распространенных способов оплаты (таких, как пластиковые карточки на западе) товаров и услуг ― еще одна проблема, мешающая развитию Рунета.

Третья проблема в развитии ― дороговизна и низкая скорость подключения к Интернету. Особенно это касается регионов.

Блогосфера, являясь не только частью Интернета, но и определенным срезом портрета Интернет-пользователя, часто дает возможность лучше представить, чем живет, интересуется, а главное - какой он - пользователь Интернета.

Отчеты о состоянии российской блогосферы с описанием портрета блогера периодически публикует Яндекс. Однако в этих отчетах основной акцент сделан на пользователей блогохостингов.

Изучить социо-демографические характеристики авторов standalone-блогов взялась социальная сеть toodoo.

Хостинг vs Standalone Таким образом, отчет социальной сети toodoo показывает тенденции, присутствующие в блогосфере Рунета: на блогохостингах свои блоги ведут и мужчины, и женщины, однако вторых - несколько больше. Standalone-блоги - это практически исключительно мужская прерогатива: дамы standalone не жалуют.

А вторая тенденция - к Standalone-блогу нужно “дорасти” - средний возраст автора такого блога несколько выше, чем средний возраст просто блогера Рунета. Вероятно, в Standalone уходят тогда, когда “есть что сказать”, ведь Standalone-блоги чаще всего представляют собой тематические ресурсы, автором которого является человек, более менее разбирающийся в заданной теме.

Отчет социальной сети TooDoo.ru прокомментировал директор по развитию проекта Виктор Захарченко:

Сам формат “автономного” блога требует несколько большей технической грамотности для создания и запуска сайте, его настройки - женщинам незачем преодолевать этот барьер, ведь блогхостинги позволяют все запустить в несколько кликов. Я считаю это самым главным фактором того, что авторами таких блогов являются в основном мужчины.

Этим же объясняется и более высокий средний возраст - к standalone обычно приходят опытные пользователи, до того опробовавшие другие форматы блоггинга.

Цифра 26,1 очень хорошо коррелирует со средним возрастом пользователей Интернета вообще, хотя, как я отметил выше - “автономный” блоггинг является уделом более старшей аудитории из состава пользовательского ядра. Если же брать относительные цифры, то можно предположить, что среди 100 активных пользователей в возрасте 20 лет и стольких же в возрасте 30 лет число standalone-блоггеров будет приблизительно одинаковым. В более зрелом возрасте на первый план в Сети выходят более прагматичные цели, в то время как блоггинг остается уделом молодежи.

Что касается видов блогинга- stand-alone / блогохостинги, то я думаю, что будут успешно жить оба способа.

Наше исследование показывает, что блогосфера разделяется на слои, где каждый находит нужный и удобный формат. Удельное качество “автономных” блогов выше уже сейчас, зато по уровню массовости они вряд ли смогут тягаться с крупными блогхостингами. Каждому свое.

(с) По материалам РуНет

Головна подія головним чином керує головною подією

Як отримувати насолоду від активного ведення блогу,
і при цьому знаходити час на інші справи?

Кожен автор, який намагається активно вести та розвивати свій блог, рано чи пізно приходить до розуміння, що це заняття може «з’їдати» багато часу. Зрештою, якщо ви не займаєтесь просуванням власних ресурсів (маркетингом) то існує чимала ймовірність, що про вас так ніхто й не дізнається. Адже у сучасному Інтернет-середовищі замало створювати цінний контент – потрібно доносити цей контент до користувача. І перш, ніж відвідувач стане вашим лояльним читачем – йому потрібно якимось чином потрапити на ваш блог.

З іншого боку читання блогів, коментування, участь у Twitter-і, - вся ця маркетингова діяльність – може відбирати надзвичайно багато часу. Принаймні, вам варто навчитися знаходити ті джерела трафіку (зацікавлених читачів), які виявляться найбільш ефективними при докладанні найменших зусиль.

Якщо ви хочете активно зростати – вам не можна забувати про розвиток та постійну «присутність» у блогосфері. Але з іншого боку, якщо ви займатиметесь лише навколоблоговими справами – то ризикуєте дуже швидко поповнити ряди тих, хто «вигорів».

Для багатьох з нас проблема полягає в тому, що ми більше часу проводимо, займаючись маркетинговою (або псевдомаркетинговою) діяльністю, ніж власне – роботою над власними проектами. Залежність від Google Reader-а, вочевидь, скоро потрапить до переліку епідемій 21-го століття.

Цінуйте свій час. Намагайтесь обирати лише ту інформацію, яка виявиться по-справжньому цікавою та корисною для вас. Принаймні, визначте точну кількість часу, яку ви можете приділяти іншим блогам і ніколи не перевершуйте свій ліміт.

Коли пишете статтю і вже підібрали весь необхідний матеріал для неї – намагайтесь не перериватися на інші види діяльності. Ви завжди встигнете перевірити пошту та відповісти на повідомлення у ICQ. Але це набагато краще зробити вже після того, як ви закінчили зі своїм основним завданням.

Зрештою, ви можете ставитися до електронної пошти, Google Reader-a та ICQ, як до своєрідної винагороди після того, як закінчили займатися основною роботою…

Всі ці поради можуть видатися доволі банальними, але насправді вони допоможуть вам ефективно планувати свої справи і насамперед виконувати ті завдання, які мають найбільше значення для вашого зростання та розвитку вашого ресурсу.

Чи, як говорив колись Стівен Кові:
«The main thing is to keep the main thing the main thing».

Головна подія головним чином керує головною подією.

Як ставитись до критики?

Якщо ви ведете власний блог і протягом доволі тривалого часу все робите правильно… то рано чи пізно наткнетесь на критику! І хоча на перший погляд це твердження може видатися позбавленим змісту – насправді в реальності саме так і відбувається. Критика – не ознака того, що ви щось робите неправильно, а радше підтвердження того – що вашим блогом зацікавились.

Втім, далеко не кожен блогер хоче і вміє адекватно реагувати на критику, впадаючи у стан агресії кожного разу, коли отримує не зовсім схвальний коментар або ж критичний відгук щодо здійсненої роботи. І це при тому, що не залежно від галузі чи сфери знання – рано чи пізно ви обов’язково зіткнетеся із критичними зауваженнями. А їх відсутність свідчитиме не про ідеальність ваших рішень та зусиль – а про відсутність інтересу до ваших проектів.

Яка вам користь від критики… Якщо хтось критикує вас, вашу позицію чи вашу статтю – це означає, що йому не байдуже. Не вірите? Тоді згадайте, як чините ви, коли випадково потрапляєте на відверто нецікавий і некорисний блог? Починаєте критикувати автора? Ні! Радше, ви закриваєте сторінку і більше ніколи не повертаєтесь на цей ресурс. А критикуєте ви лише те, що вас по-справжньому турбує, переймає, не дає спокою.

Люди можуть критикувати вас із двох причин… У першому випадку вони бачать недолік і хочуть допомогти вам його виправити (такий різновид критики називається конструктивним і є найбільш цінним для власника блогу); а у другому – вони не намагаються допомогти виправити недолік, а натомість займаються критикою заради критики (такий різновид критики є неконструктивним і його варто або ігнорувати, або (якщо така критика стає занадто нав’язливою) - банити).

Потрібно розуміти, що перший різновид критики зовсім не є негативним і з’являється не від бажання принизити чи образити вас, а навпаки – з бажання зробити ваш ресурс кращим. Принаймні відверта конструктивна критика є набагато кращою, ніж незаслужена і брехлива похвала. Тому що перша сприяє вашому розвитку, а друга – призводить до застою та „загнивання”. По-суті людина, яка незаслужено хвалить ваш блог – є для нього більшим ворогом, ніж людина – яка відверто і конструктивно його критикує.

Ми оминемо увагою неконструктивних критиків, які злословлять на ваш ресурс зазвичай лише тому, що заздрять! Вони не можуть бути корисними – а отже на них краще попросту не звертати увагу.

Як саме ви ставитесь до критики? Далеко не останнє значення при сприйнятті критики має ваше ставлення до неї. Дуже багато авторів, дякуючи коментаторам за конструктивну критику, що правильно, насправді пропускають її повз увагу, що неправильно.

І хоча блогер просто фізично не може впровадити у своєму ресурсі всі ті поради, які дають йому читачі, все ж він повинен брати їх до уваги і впроваджувати найкращі ідеї.

Замало спокійно ставитися до критики – потрібно по-справжньому бути вдячним тим людям які діляться з вами своїми враженнями. Тільки в такому разі ви зможете перетворити своїх читачів на оптимізаторів вашого ресурсу. А значить – завжди будете зростати і удосконалюватися.

Тільки від вас залежить, чим стане критика для вашого блогу – руйнівним фактором чи інструментом для розвитку!

Отже закінчимо і цей кластер дослідження чинника блогерського поводження вже добре знаним застереженням від Стівена Кові:

«The main thing is to keep the main thing the main thing».

Головна подія головним чином керує головною подією

За матеріалами української блогосфери : TrackBack URI.
© Адаптовано для загальномережевого використання на платформі Бизес-блог-регистратора

Чотири пастки блогінгу, яких варто уникати

На шляху входження до блогосфери ви майже напевне зіткнетеся із розповсюдженими помилками, які призведуть до марної втрати ваших зусиль, ресурсів і що найголовніше – часу. Тому авторам, які серйозно ставляться до свого захоплення, варто навчитися якомога раніше ідентифікувати можливі пастки і уникати їх.

Спробуймо звернути увагу на найбільш розповсюджені проблеми, яких не вдалось уникнути фактично жодному блогерові:

1. Нехтування коментарями

Можливість взаємодії з читачами – це одна із найбільших переваг ведення онлайн-щоденника. Майже кожен блогер початківець з нетерпінням чекає свого першого коментаря, а отримавши його – вступає у дискусію із відвідувачем. Втім з часом запал пропадає і більшість блогерів починають відверто нехтувати увагою своїх читачів.

Але чим би не пояснювалося ваше раптове „охолодження” намагайтесь пам’ятати, що саме спільнота активних читачів є „серцем” вашого блогу.

Ставтесь до неї з повагою і намагайтесь принаймні відповідати на прямі запитання у коментарях, які безпосередньо стосуються тематики. У іншому випадку ви ризикуєте відбити бажання відвідувачів знову приходити на ваш блог.

2. Ігнорування порад та зворотнього зв’язку

Коли ваш блог стане більш-менш відомим – ви майже напевне почнете отримувати поради від читачів щодо покращення його дизайну та контентної складової. Навіть якщо ці поради видадуться вам нав’язливими, намагайтесь брати їх до уваги.

Адже зазвичай читачі краще відчувають, що їм хотілося б бачити. У будь-якому разі витратьте час на відповідь, у якій подякуйте читачеві за час та намагання зробити блог кращим!

3. Відпочинок від ведення блогу

Вже неодноразово згадувалося про феномени блогерського вигорання та письменницького блоку. Зрештою, автор – це також людина, і йому потрібен відпочинок.

Але необхідність відпочинку не повинна бути причиною „пробілів” у публікації.

Пройдіться по блогах відомих авторів (які давно „варяться” у блогосфері) і зверніть увагу, як вони відповідають на запитання „яка ваша найбільша помилка при веденні блогу”?

Ви побачите, що дуже часто відповідь звучить так: „Припинення публікації статей на тривалий період”.

4. Ставлення до блогу, як до неприємного обов’язку

Ставлення до блогу як до неприємного обов’язку, ні до чого хорошого не призведе.

Якщо пишучи черговий пост до блогу ви керуєтесь мотивацією „ось зараз я напишу цей пост, ще трішечки, і можна буде з полегкістю зітхнути”, тоді навряд чи вам вдасться створити по справжньому якісний і популярний блог.

Саме тому будь-який досвідчений блогер скаже вам, що варто обирати ту тему, яка по-справжньому вас цікавить. І отримувати задоволення від процесу.

Навчившись уникати цих найбільш розповсюджених пасток блогінгу, ви створите справді якісний і корисний блог, куди хотітиметься повертатися. Успіхів у цій нелегкій справі!

Бизнес-блог-регистратор відслідковює найважливіші аспекти блогерського життя: звідки ми прийшли, які цілі ставимо перед собою, якими технологіями опановуємо, який з того маємо зиск і т. і. Шукайте і читайте НАШІ АДАПТОВАНІ ПУБЛІКАЦІЇ. Ані крихти зайвої інформації! Ми виступаємо за супротив інформаційним ХРОНОФАГАМ!

За матеріалами: УаНет, TrackBack URI

Соціальні мережі: загроза чи нові можливості для бізнесу

Публікую більш ніж цікаву статтю, яку б я назвав доповненням до великого огляду соціальних мереж, який я публікував декілька днів тому. Як на мене, вона особливо приваблива тим, що оглядає в першу чергу український ринок, який може поскаржитися на брак уваги. Втім, все просто - якщо український ринок буде розвиватися як слід, відповідно буде зростати і інтерес до нього.

Розвиток соціальних мереж в Україні та світі

Соціальна мережа – це спільнота людей, об’єднаних однаковими інтересами, уподобаннями, або тих, що мають інші причини для безпосереднього спілкування між собою. Сучасні Інтернет-сервіси забезпечують користувачів усіма можливими інструментами для спілкування одне з одним – відео, чати, зображення, музика, блоги, форуми тощо. Для бізнесу ж соціальні мережі виступають новим каналом комунікації із споживачем, та інструментом дослідження уподобань аудиторії.Піонери галузіПерша соціальна мережа з’явилась в Інтернеті в 1995 році: американський сайт Classmates.com пропонував відшукати своїх однокласників, колег та друзів. Зараз у мережі Classmates.com зареєстровано більше 40 мільйонів активних користувачів з США та Канади.
У 2001 році з’явилася перша соціальна мережа, спрямована на професійний розвиток – Ryze (зараз налічує 500 тисяч користувачів); 2003 рік – поява LinkedIn (зараз – більше 20 мільйонів користувачів), Hi5 (80 мільйонів користувачів); 2004 рік – orkut (понад 16 мільйонів користувачів на кінець 2006 року), Facebook (80 мільйонів користувачів), Friendster (50 мільйонів користувачів), MySpace тощо. Шалений успіх MySpace у 2005 році (за два роки існування сервісу його аудиторія виросла до 47,3 мільйонів осіб) призвів до швидкого розростання соціальних мереж та збільшення їх популярності серед користувачів.Тенденції розвиткуНа думку Оксани Завойко, маркетинг-менеджера ділової соціальної мережі Profeo.com.ua, розвиток нових медіа та соціальних мереж керується кількома тенденціями: локалізацією мереж (Vkontakte.ru, odnoklassniki.ru, connect.com.ua), створенням нішевих соціальних мереж (на зразок Profeo.com.ua, last.fm, dopple.com) та наданням користувачам можливості самостійно будувати свою онлайн-соціальну мережу, як це роблять сервіси Ning.com та onesite.com. Паралельно, впевнена Оксана, набуватимуть популярності агрегатори соціальних мереж та профілів користувачів у нових медіа (Profilefly.com, Plaxo.com), та рекомендаційні сервіси.
Механізм рекомендацій, на думку Наталі Будкевич, директора по роботі з клієнтами WorldWebStudio Full Service Interactive Agency, сьогодні є одним з найбільш ефективних інструментів для просування товарів та послуг, та для комунікації брендів з цільовими аудиторіями. «Його поява зумовлена синтезом кількох тенденцій – зменшенням довіри до реклами та повідомлень традиційних медіа, та попитом на знання і досвід внаслідок надлишковості інформації та відсутності часу на її аналіз», - каже Наталя Будкевич. Прикладом сервісу, заснованого на механізмі рекомендацій, є проект www.2buy.ua – обмін споживчим досвідом тестування товарів та послуг.
Соціальні мережі в УкраїніТенденцію соціальних мереж до локалізації підтверджують факти: в Україні, за різними даними, найбільш популярними соціальними мережами є російсько- та україномовні Однокласники.ру, які налічують понад 1,3 млн. користувачів, ВКонтакте – 700 тис., Connect – 240 тис., та Tuse – 140 тис. Однокласники.ру вже зареєстрували домен .ua та заявили про відкриття офісу в Києві. У 2005-2006 роках в Україні відкрився ряд локальних проектів: “Дерево друзей“, AtlasKit, Tuse, а 2007 рік став піковим – розпочали діяльність соціальні молодіжні мережі Стрелка, Friends.ua, Connect, НаВстрече та Фолк.
Олексій Чуксин, директор з маркетингу Інтернет-компанії “МЕТА”, стверджує: «Якщо в Росії соціальні мережі вже досягли насичення, то в Україні вони ще знаходяться на етапі розвитку. Наша країна відстає від світових тенденцій, тому зростання популярності соціальних мереж в Україні спостерігатиметься в цьому та наступному роках».
За оцінкою Юлії Масієнко, заступника директора з досліджень та розвитку дослідницької компанії InMind, більшість українських активних користувачів Інтернету мають хоча б один обліковий запис в різних соціальних мережах. «Досі домінуючою причиною приєднаня до мереж було спілкування з друзями та знайомими, а не реалізація певних професійних завдань», - каже Юлія.
У квітні 2008 року відкрилася українська ділова соціальна мережа Profeo.com.ua, інвестором якої є польська мережа Profeо.pl. “Досі в Україні не було соціальної мережі з повним набором послуг для кар’єрного та професійного розвитку фахівця. Ми очікуємо, що у Profeo прийдуть українські професіонали, які прагнуть розширити коло спілкування, відкриті до нових знань та дискусій, і активно користуються Інтернетом. Тут вони отримають не тільки динамічне онлайн-резюме та адресну книгу, а й спілкуватимуться зі своїми колегами, піднімаючи свій фаховий рівень”, - каже Максим Немеш, директор Profeo Україна.
На фоні падіння накладів традиційних ЗМІ та зростання проникнення Інтернету в Україні інтерес до нових медіа демонструють і великі українські медіа-холдинги. Так, Український медіа холдинг спільно з компанією FineWeb створив інформаційний портал Times.ua, на якому користувачі можуть самі додавати новини та спілкуватись у внутрішній мережі, та мережу соціальної журналістики HighWay, а ТРК «Україна» влітку 2007 року створила окремий департамент нових медіа.
Соціальні мережі: бізнес-моделі та бізнес-можливостіМодель фінансування нових медіа доволі сильно відрізняється від традиційних ЗМІ, і напряму залежить від функціональності соціальної мережі. Реклама – лише одне з багатьох джерел доходів соціальних медіа. Окрім традиційної банерної реклами, на якій Однокласники.ру заробили у першому кварталі 2008 року близько $3,3 млн, активно використовується контекстна та вузькотаргетована реклами. Скажімо, FaceBook на цих двох типах реклами отримав лише за 2007 рік $5-7 млн. та $10-12 млн. доходу відповідно.
Рекламодавці на Заході та в Україні починають розуміти можливості використання спонсорства сторінок та спільнот, і, наприклад, Facebook лише на цьому інструменті заробляє $200-500 тис. щомісяця. Окремі соціальні мережі надають платні сервіси – привілейоване членство, більший перелік функцій, можливість відправити символічний платний онлайн-подарунок та ін. Так, LinkedIn заробив на платних сервісах $25 млн. за 2007 рік, а співзасновник найбільшої латвійської мережі Draugiem.lv Лауріс Ліберті стверджує, що його мережа половину зі свого щорічного доходу у 3 млн. євро отримує від платних послуг.
Окрім інструментів прямого впливу (реклами та спонсорства), нові медіа створюють чудові можливості для вивчення уподобань аудиторій. Завдяки можливості відслідковувати поведінку людей у тематичних спільнотах, групувати користувачів за інтересами, досліджувати зміну та взаємозв’язок переконань та уподобань у природному середовищі соціальні мережі можуть бути альтернативою фокус-групам та іншим традиційним дослідницьким інструментам.
«Самі по собі соціальні мережі навряд чи стануть альтернативою для маркетингових досліджень, оскільки є середовищем, в якому живуть цільові групи. Найбільш ймовірно, мережі вимагатимуть розробки спеціального інструментарію для аналізу інформації, яка циркулює в них, і це справа найближчого майбутнього, - каже Юлія Масієнко, InMind. - проте вже зараз мережі, як і блоги, форуми та інші майданчики для обговорення використовуються для оперативного оцінювання новинок, трендів та тенденцій за допомогою традиційних методів – різних форм контент-аналізу».Таким чином, нові медіа можуть загрожувати традиційній односторонній моделі спілкування бренду з своїми цільовими аудиторіями. Проте для компаній, відкритих до змін та готових вступати в діалог зі споживачами, нові медіа відкривають нові можливості та канали спілкування з найрізноманітнішими цільовими групами.

Автор: Володимир Дегтярьов, Агентство Nords PR Ukraine
Джерело: Рекламастер

Віртуальні кар’єристи

Електронні соціальні мережі вже добрались і до професійної сфери життя. Відтепер і в Україні бажану роботу можна знайти завдяки онлайн-зв’язкам.

Компанії, які обмежують доступ до сайтів соціальних мереж, керуються не лише прагненням змусити працівників раціонально використовувати свій робочий час, Але й бажанням втримати цінні кадри. Адже, знайшовши своїх однокласників і переконавшись, що всі вони живі-здорові, користувачі соціальних мереж дедалі частіше переходять до використання втраченихзв’язків для власного професійного розвитку та кар’єрного зростання.
„Якщо ви хочете обмежити час на соціальних мережах, дайте своїм працівникам цікаву роботу, інакше цю роботу їм запропонують інші компанії через ті-таки соціальні мережі”, — каже Максим Немеш, генеральний директор новоствореної української професійної соціальної мережі Profeo. Новий спосіб пошуку роботи тільки розвивається, його ще не можна назвати масовим, проте професійні рекрутери і ті, кому пощастило знайти місце під сонцем саме завдяки соціальним мережам, вважають, що їх роль буде зростати. Але щоб не зашкодити власному віртуальному іміджу, до професійного „нетворкінгу” треба підходити обережно.
МІСЦЕ В ІНТЕРНЕТІ
Спеціаліст із паблік рилейшнз Віталій Мухін працював у відділі зв’язків з громадськістю в одному з міжнародних банків України, а до того — у піар-від- ділі одного з мобільних операторів. Зараз Мухін шукає нову роботу, і одним із перших його кроків було розміщення оголошення про пошук роботи на власній сторінці у глобальній професійній соціальній мережі LinkedIn.
LinkedIn, заснований 2003 року, сьогодні є найбільшою професійною соціальною мережею, яка об’єднує близько 20 мільйонів користувачів у всьому світі. Маючи на своїй сторінці понад 140 контактів, більше десятка рекомендацій від партнерів по роботі та клієнтів, Мухін розглядає цю мережу як головний інструмент пошуку роботи.
„По-перше, завдяки профілю в одній із соціальних мереж я знайшов свою попередню роботу — в банку, по-друге, наскільки я знаю, близько третини українських компаній шукають нових працівників за допомогою саме таких мереж”, — каже Мухін. Крім того, у соціальній мережі можна отримати інформацію з перших рук про роботу та мікроклімат у компанії, до якої маєш намір перейти, пояснює Віталій Мухін. Позитивним досвідом користування LinkedIn поді- лився з „Новинарем” й Ігор Ерос, який зараз працює менеджером із продажу акцій в інвестиційній компанії „Тройка Діалог”.
„Усі контакти в мережі корисні, навіть якщо ви ніколи не розмовляли з цими людьми”, — каже Ерос, який за кілька місяців зібрав понад 500 контактів, серед яких є топ-менеджери, рекрутери та „інші цінні зв’язки”. Завдяки такому набору контактів новоспеченому випускникові київського ВНЗ Еросу вдалося отримати замовлення на написання розширеного звіту про ринок ретейлу в Україні для польської аналітичної компанії, а згодом - познайомитися з рекрутерами, які підшукали йому нинішню роботу.
Для того щоб тебе помітили в мережі, треба „світитись” не тільки великою
кількістю цінних контактів, але й рекомендаціями від партнерів чи колег, розгорнутим описом освіти та досвіду роботи, брати активну участь в обговоренні тем, що стосуються професійної діяльності, вступати в групи і, головне, поступово перетворювати віртуальні контакти на реальні через зустрічі, ділиться своїми спостереженнями Ерос.
Переймаючи позитивний досвід та підхоплюючи світову тенденцію, в українському інтернет-просторі нещодавно створили „спільноту професіоналів” Profeo — аналог польської мережі, яка працює вже близько року.
„Наша головна перевага в тому, що ми — українська мережа”, — каже Максим Немеш і зауважує, що доступ до глобальних соціальних мереж частково обмежений через мовний бар’єр.
„Якщо рівень знання англійської й дозволяє зареєструватись, то його може бути недостатньо для того, щоб вести дискусії та брати участь у різних обговореннях на тому-таки LinkedIn”, — пояснює Немеш.
Крім того, в локальних мережах зручніше обговорювати спільні профе- сійні реалії, додає він.
Profeo існує 40 днів і ще не може похвалитись великою кількістю користувачів, проте засновники працюють над його популяризацією і планують залучити 100 тисяч користувачів уже до кінця цього року. За словами Немеша, його професій на соціальна мережа має на меті слугувати своєрідним майданчиком для створення власного бренду.
„Через професійний блог, участь у групах, висловлювання на форумах, анонси подій, які ви відвідуєте, складається імідж, який потім може зіграти або на користь, або на шкоду під час пошуку роботи”, — каже Немеш.

Новинар: Ольга Гнатів

Конкурс на историю успеха “Как социальные сети помогли мне в бизнесе”

Социальные сети – это эффективный инструмент для налаживания личных и деловых связей, формирования личного бренда и образа специалиста, карьерного и профессионального развития. Социальные сети дают возможность показать себя будущим работодателям, стать экспертом в сфере своей деятельности и завоевать авторитет среди специалистов.

Деловые блоги blog.liga.net, профессиональные форумы forum.liga.net и социальная сеть для профессионалов Profeo.com.ua собирают лучшие истории профессионального успеха, связанные с социальными сетями.

КТО МОЖЕТ ПРИНИМАТЬ УЧАСТИЕ В КОНКУРСЕ

Участие в конкурсе могут принимать все желающие специалисты и профессионалы, которые пользуются социальными сетями (LinkedIn, Profeo и др.), а особенно те, кто могут поделиться историями успеха такого использования.

ЧТО И КОГДА НУЖНО ПОДАВАТЬ НА КОНКУРС

Поданные на конкурс работы должны быть в текстовом формате, размером до 2000 знаков.

Тема конкурсной работы – "Как социальные сети помогли мне в бизнесе". Стиль – свободный.

Один участник может подавать несколько работ. (При условии нескольких реальных историй успеха, которые произошли с ним/ней).

Поданная на конкурс работа должна содержать имя конкурсанта и контактную информацию (электронный адрес, номер телефона, адрес), в открытом доступе будет опубликовано только имя. Работы, поданные без контактов и имени автора, не будут принимать участие в конкурсе.

Работы на конкурс можно подавать с 17 по 27 июня (до 18:00).

ВАЖНО! Отправленные на протяжении дня истории будут доступны для просмотра утром следующего дня.

КАК БУДУТ ОЦЕНИВАТЬСЯ РАБОТЫ

Все поданные на конкурс истории будут оцениваться посетителями сайта ЛІГА.net путем открытого online-голосования.

Один посетитель может проголосовать только за одну работу/историю.

Голосование будет проходить с 18:00 27 июня до 12:00 7 июля.

ОПРЕДЕЛЕНИЕ ПОБЕДИТЕЛЕЙ И ПРИЗЫ

В результате online-голосования будут определены три победителя: первое, второе, третье место. Автор работы, завоевавшей первое место, получит коммуникатор HTC Touch, что позволит ему постоянно быть на связи.

Авторы работ второго и третьего мест получают бизнес-литературу, что улучшит их профессиональные характеристики

- Дарси Резак "Связи решают все"

- Антон Попов, "Блоги. Новая сфера влияния"

- Глеб Архангельский, "Тайм-драйв. Как успевать жить и работать"

КАК БУДУТ НАГРАЖДАТЬ ПОБЕДИТЕЛЕЙ

Победители конкурса получат сообщение о победе и месте, которое заняла их работа, по электронной почте на адрес, с которого она была отправлена. Имена победителей и их работы будут объявлены и вывешены на портале ЛІГА.net 8-9 июля 2008 года.

Представители ЛIГАБiзнесIнформ и Profeo.com.ua вручат призы победителям в бизнес-центре ЛIГАБiзнесIнформ.

Все вопросы, пожелания и предложения, связанные с конкурсом, присылайте на

адрес pr@liga.net либо dehtyarov@nordspr.com.ua


http://times.ua/story/31432/

Блоги все більше починають впливати на бізнес

Блоги – це чудовий засіб комунікації з вашими клієнтами, який дає можливість пропонувати їм нові продукти та послуги. Не залежно від того, чим ви займаєтесь, блог здатен донести необхідну інформацію до ключової аудиторії. Окрім того, ваші відвідувачі зможуть залишити свої враження та пропозиції у коментарях блогу, що відкриває можливість для двохсторонньої комунікації.

В останньому звіті Forrester Research повідомляється, що все більше компаній використовують блоги та соціальні мережі для вивчення споживчого попиту на товари або послуги, а також громадської думки про бренд.

Іноді складається враження, що наплив соціальних мереж повністю захопив світ. І на те є свої причини. Участь у соціальних мережах дає змогу власникам бізнесу підтримувати контакт зі своїми постачальниками, колегами та клієнтами на абсолютно новому для них неформальному рівні.

Аналітики відзначають, що незважаючи на 3% споживачів, які залишали повідомлення в блогах, цей показник цілком достатній для впливу на поведінку компанії на ринку.
«Раніше багато компаній не зважали на думку інтернет-громадськості, вважаючи блогерів ледачими істотами, що не залишають меж своїх ліжок. Однак зараз ситуація змінилася, і блогери дійсно впливають на формування суспільної думки про той або інший продукт або марку», - каже Пітер Кім, аналітик Forrester Research. За його словами, методи зворотного зв'язку зі споживачами, що застосовуються сьогодні, є застарілими - «думки мас» збираються повільно та можуть сильно спотворюватися.

Багато керівників компаній також починають звертати увагу на блоги та інші «місця масового скупчення», вивчаючи настрій в мережевих співтовариствах. Деякі читають блоги самі, більшість же доручає це своїм співробітникам-аналітикам.

Чати, блоги, форуми, соціальні мережі, сервіси соціальних закладок чи, попросту кажучи, будь-які ресурси, що передбачають взаємодію учасників мережі, сьогодні стають середовищем розвитку нового інструменту – маркетингу у сфері соціальних медіа, чи, як його ще називають SMM (Social Media Marketing). Маркетинг у сфері соціальних медіа – це обов’язковий елемент в інструментарії будь-якого висококласного оптимізатора (SEO). Втім, дуже часто цей інструмент розуміється неправильно і як наслідок, результати від його використання залишають бажати кращого, стверджують автори Website Magazine .

Маркетинг у сфері соціальних медіа може забезпечити вашому ресурсу у мережі як додатковий трафік, так і значну кількість нових посилань. Дуже часто консервативні маркетологи недооцінюють можливості SMM та віддають перевагу традиційним методам, тоді як молодше покоління інтернет-підприємців наполегливо і послідовно використовує надпотужний потенціал соціальних мереж.

Разом з тим, все більше та більше великих корпорацій починають усвідомлювати можливості нового методу взаємодії і приєднуються до когорти спеціалістів SMM. Але чого не вистачає новому інструменту – так це дієвих методів оцінки ефективності.

Сучасні інструменти інтернет-аналізу оперують категоріями, які не завжди можливо застосувати при орієнтації на маркетинг у соціальних медіа. Такими як: кількість переглядів сторінок; кількість сторінок, які посилаються на сайт; трафік; географічна сегментація та кількість відвідувачів.

Якщо ми говоримо про SMM – то перше, на що слід орієнтуватися – це чутки та вірусний маркетинг. Тому сегментація стандартних Web-метрик та їх відмежування від інструментарію SMM та вірусного маркетингу є ключовим завданням кожної людини та компанії, яка планує використовувати цей інструмент.

Спробуймо коротко окреслити основну різницю між стандартною веб-аналітикою та індикаторами соціального маркетингу.

Якщо ми займаємося звичайною веб-аналітикою, тоді вимірюємо:
- кількість відвідувачів- кількість переглядів сторінок- сторінки, які посилаються на наш сайт- кількість переходів по ключових словах- час перебування відвідувача на сайті- географію відвідувачів- тощоЯкщо ж ми працюємо у новій сфері соціального маркетингу, тоді нас більше переймає:
- кількість RSS-підписників- кількість закладок на наші статті, розміщених на сервісах соціальних закладок- кількість коментарів та активність коментаторів- нові посилання, створені для вас інструментами SMM- моніторинг вірусного аспекту вашої кампанії- моніторинг рефералів- моніторинг глибини досягнення (наскільки ви охоплюєте свою ключову аудиторію)- настрій, який панує на вашому сайті- залученість відвідувачів сайту- тощо.

Таким чином стає очевидно, що інструменти стандартної веб-аналітики суттєво відрізняються від індикаторів маркетингу у сфері соціальних медіа. Можна припустити, що перших із часом ставатиме все менше, а других – все більше. Тож чи не варто навчитися працювати з ними вже зараз?

Завдяки старанню авторів та появі безлічі нових інструментів монетизації, ведення популярних блогів може перетворитися на доволі прибутковий бізнес. Тож настав час зруйнувати розповсюджений міф, що в Інтернеті можуть заробляти лише ті рідкісні блогери, які зуміли залучити на свій ресурс величезну кількість відвідувачів.

Сьогодні прибутки блогерові приносить радше не розмір аудиторії (який часто штучно „роздувається” не зовсім чесними і прозорими методами), а її якість.
Американський блогер Зах Брукс (Zach Brooks) вже сьогодні заробляє близько $1000 в місяць завдяки своєму блогові про дешеві обіди у Манхеттені, де він мешкає, пише MSNBC . Його блогові Midtownlunch.com лише півтора роки і його щоденно відвідує близько 2000 читачів (що дуже й дуже небагато, як для англомовного блогу), та все ж він вже сьогодні приносить своєму власникові достойний прибуток. І, звісна річ, Брукс далеко не єдиний, хто зумів досягнути успіху і забезпечити собі достойне існування завдяки веденню блогу.

Справедливості ради мусимо відзначити, що українські блогери не пасуть задніх. І хоча рівень монетизації блогів у нас поки-що нижчий, ніж у англомовній ланці Інтернету, все ж тенденції до розвитку блогосфери дозволяють сподіватися на зростання кількості прибуткових щоденників.

Ситуація, коли блог, чия щоденна відвідуваність складає лише кілька тисяч читачів (або навіть менше), починає приносити прибутки, уже не викликає подиву. Програми на зразок Google AdSense допомагають авторам монетизувати їхні блоги, розмістивши на них рекламні блоки. Російські та українські автори для монетизації блогу сьогодні використовують переважно біржі лінків, а також партнерські програми.

Для публікації записів у блозі не потрібно майже жодних спеціальних технічних знань чи навичок – це може зробити кожен, у кого є про що розповісти світові. Коли ж автор здобуде популярність і авторитет серед своїх постійних читачів – блог отримає потенціал для монетизації.

Станом на 2006 р. (відповідно до результататів дослідження, проведеного Pew Internet та American Life Project) 39% користувачів Інтернету визнали, що регулярно відвідують та читають блоги. Вочевидь, таку без перебільшення гіганську частку потенційних клієнтів/споживачів/партнерів просто неможливо ігнорувати. І рекламодавці це чудово розуміють, спрямовуючи у блогосферу все більшу та більшу частку свого бюджету. А блогерам від того тільки краще!

Втім, не слід вважати, що життя блогерів – суцільний рай, а гроші самі липнуть до їхніх рук. На кожного блогера, який зумів заробити своїм захопленням собі на життя, припадають десятки і навіть сотні тих, які не навчилися монетизувати свої таланти. Успіх посміхається цілеспрямованим.

У Вас є приклади успішної монетизації українських блогів? Тоді ласкаво просимо до коментарів.

За матеріалами новинної стрічки:

17 способов получения трафика на свой блог

Основной метод продвижения блога – word of mouth. Вам нужно сделать так, чтобы о ваших записях и о вашем блоге заговорили, чтобы вас цитировали другие блоггеры и информационные ресурсы. Ваш главный актив – контент, то есть, ваши записи. Остаётся только научиться правильно использовать “силу слова”.

1. Выберите основную тему блога. Блог “обо всём” или “о разном” вряд ли заинтересует читателя. Сужайте тему. Пытаясь заинтересовать всех, вы не заинтересуете никого.

2. Заинтересуйте читателя: пишите “живой” текст, приводите истории из своей жизни. (Вспомните про “метро-мента”).

3. Пишите регулярно. Об этом уже много говорили. Уж если вы завели блог, то постарайтесь вести его регулярно. На то он и блог.
Вы постоянно мучаетесь, пытаясь написать заметку? Выдавливаете из себя слова? Поверьте – если вы будете писать регулярно, то текст будет даваться всё легче и легче. Дело в привычке.
О силе привычки. Вы пристёгиваете ремень безопасности при езде на машине? Нет? Некомфортно с ним, да? А вот я пристёгиваюсь всегда. Даже когда сажусь отогнать машину на пару метров. А всё потому, что езда без ремня для меня некомфортна. Пять лет назад, когда я получил права, я решил попробовать поездить с ремнём хотя бы две недели. Поездил и… всё, запал. Это вошло в привычку.

4. “Отправить другу”: сделайте возможность отправки записей из вашего блога по электронной почте (для WordPress существует специальный плагин). Этой возможностью пользуется микроскопическое количество посететилей, однако даже один новый постоянный читатель может привести кучу других.

5. Упоминайте адрес своего блога везде: в почтовой подписи, на форумах, на своих других сайтах, на визитке.

6. Комментируйте записи в других блогах: естественно, оставляя ссылку на свой блог. Ни в коем случае не используйте спам (“Зайдите на мой блог…”) и помните, что если вам совсем нечего сказать, то лучше ничего не говорить.

7. Цитируйте других блоггеров и делайте трэкбэки. Если вы не умеете использовать trackbacks, читайте эту статью.

8. Ставьте ссылки на другие блоги. Но не просите ставить ссылку в обмен – многие этого не любят (включая меня). Зато я, как и большинство других блоггеров, часто проверяю, откуда идут клики – кто на меня ссылается. И захожу на эти сайты в надежде обнаружить что-то интересное.

9. Пишите статьи для других сайтов. И не забывайте указывать в них ссылку на свой блог. Например, Юрий Румянцев (mblog.ru) пишет статьи для Internet.ru (см. следующий пункт).

10. Зарегистрируйте свой блог в каталогах: подробнее в статье “Раскрутка блога”.

11. Используйте контекстную/поисковую рекламу: Google AdWords и Яндекс.Директ. Если у вас есть деньги на продвижение блога, попробуйте использовать вышеперечисленные системы.
Вместо того, чтобы делать рекламу блога, рекламируйте самые интересные записи из вашего блога. Я пробовал и то, и другое, и наилучшие результаты получил от последнего. Например, реклама “Ваш маркетинг – отстой” принесла мне нескольких постоянных читателей и проценты с продаж этой книги.
Русскоязычную аудиторию также можно искать на зарубежных блогах. Крутитесь в AdSense на иностранных блогах, как это делал я и Сергей Петренко – ваше русскоязычное объявление сразу же заметят.

12. Узнайте, чего хотят ваши посетители и предложите им много этого. Изучайте заметки, которые приносят вам больше всего ссылок с других блогов и сайтов и найдите закономерность. Используйте тот же стиль. Повторяйте и увеличивайте успех.

13. Придумывайте “захватывающие” заголовки. Следуйте примеру авторам книжек “Ваш маркетинг – отстой” и “Все маркетологи вруны”. Один только такой заголовок способен продать книгу. Кроме вышеперечисленных “скандальных” заголовков, пробуйте “Как…”, “55 способов…” и т. д. – это всегда интересно. Например, “Как выработать уверенность в себе” (книжка такая), “Как научиться вставать рано утром” (статья, перевод здесь), “17 способов получения трафика на свой блог”.

14. Не забывайте про поисковую оптимизацию. Если вы не специалист по SEO, то на ней не стоит зацикливаться. Но лучше быть в курсе, чем не знать, правильно? Прочитайте какой-нибудь ресурс, посвящённый оптимизации. И применяйте базовые принципы.

15. Делайте что-нибудь для других блоггеров. Например, Денис Перехрест бесплатно делал темы для WordPress другим блоггерам.

16. Принимайте активное участие в блоггерском коммьюнити. Участвуйте во встречах, обменивайтесь письмами и т. д. Присылайте другим блоггерам ссылки на интересующие их темы (если блоггеры не против, конечно).

17. Нацельтесь на долгосрочную перспективу. Не надейтесь, что получите волну постоянного трафика сразу. Набирайте “вес” постепенно. Ставьте маленькие цели (например: “Через три месяца иметь 500 RSS-подписчиков”) и достигайте их.
Word Of Mouth, Сайт и дизайн, Советы по маркетингу

http://sellme.ru/2005/09/06/17_sposobov_polucheniya_trafika_na_svoi_blog

Много комментариев слов нет, отличная статья! Нормально комментируются только темы, которые мало связаны с тематикой блога. Похоже, что не все так просто…От себя замечу, что имеет смысл определиться с объемом заметок в блоге. Сам стараюсь писать каждую не более 1000-1500 знаков. Исключения составляют статьи. Для удобства чтения.
Я думаю, важно, чтобы блог выражал твою индивидуальность. Нужно стараться писать то, чего никто, кроме тебя, не подумает и не напишет. То, в чем ты присутствуешь как личность. Это тоже тема, но не тематическая. Это не значит писать о себе. Скорее это «любить искусство в себе, а не себя в искусстве».
По 8 пункту. Насколько часто приходится сталкиваться с фальшивыми ссылающимися сайтами? Я уже предполагаю одну «категорию» сайтов для которых эта проблема весьма актуальна. А как дела обстоят у блогов?Понравилось все, но категорически против первого способа. А что делать разнонаправленным людям, которым «все» интересно и обо всем они хотят писать?Эмпирически пришёл к тем же выводам. Но чёткость формулировок радует и радует весьма.
До некоторых вещей сам еще не дошёл, буду попробовать…Кхм… а можно ли узнать автору блога сколько у него RSS подписчиков?На количество RSS подписчиков можно посмотреть слева в сайдбаре — там стоит счётчик FeedBurner. У меня сейчас на нём 395. Как измерить: зарегистрироваться в FeedBurner. Вам выдадут ленту в виде http://feeds.feedburner.com/SellMe. Перенаправляете на неё с помощью правки .htaccess свой обычный feed (у меня: http://www.sellme.ru/feed/rss2/) и через сутки получаете статистику.Мда, что тут скажешь, в очередной раз убеждаюсь, что краткость - сестра таланта! Ёмко и по делу.
Не забываем прочитать и комментарии к статье - там и ссылки и вопросы и всё, что о…Чего и говорить, функция «получать ответы на почту» для раскрутки блога полезна. А как, по Вашему, лучше - ставить галочку «получать» функция очень удобная, но включать ее по умолчанию не стоит. Кому надо - сами поставят, зато нет проблем с теми, кому не надо и забыли снять. Кстати, в форумах еще обычно идет ссылка «подписаться на тему», т.е. подписка без ответа. Ведь не каждому есть что сказать, а почитать желание может возникнуть. Отсутствие такой возможности в блогах странно.
Это тема заежженая среди профессиональных блоггеров - но «продвигать блог» - зачем? Зачем вообще вести блог? Если есть какие то интересные обсуждения на эту тему - не кинешь ссылочки пожалуйста?
Господа, блоггеры,а вы напрасно обрезаете текст в RSS ленте. Мне, например, лень в агрегаторе кликать, открывать - не показываете, значит не хотите :) RSS же для удобства читателей создана, а не для увеличения числа хостов Я говорю не только об экономическом эффекте - деньги ведь можно и по другому зарабатывать.Мне кажется, что статья не настолько уж и отлична - просто она упорядочила известные заповеди расрутки любого интернет-рессурса (не только блога)Спасибо большое за статью! Вторая дельная статья о продвижении блогов, которую я видела в интернете (может, первая тоже была Ваша?).По поводу «узкой темы» читала и согласна, но мои статы говорят совсем об обратном. Мой блог посвящен исключительно теме иностранных языков и переводческой деятельности. Но, парадоксально, больше всего просмотров у поста, который посвящен совершенно другой теме - осени… то есть из разряда: вот и осень наступила (то есть ноль инфомативности и ноль пользы). Был он размещен в разделе «личное». Так спрашивается - людям все же интересна профессиональная моя деятельность или моя личная жизнь? Получается, что посты из раздела «личное» будут пользоваться большей популярностью, как будто это программа «за стеклом».
Мне бы этого не хотелось, конечно.вручную добавить как можно больше онлайн rss агрегаторов ! А какие есть из рускоязычных, кроме яндекс ленты?А кто-нибудь слышал о раскрутке блогов и сайтов с помощью «портатора-пиявки»? У меня не поддерживается php и mysql, поэтому сам не пробовал.
По всему рунету, по всей блогосфере этого добра - кушай - не хочу. Где бы найти советы, как выбрать тематику, как ориентироваться на аудиторию, как привлечь читателей, в качестве живых людей, а не пользователей интернета. То есть в качестве привлеченных клиентов ваших сетевых бизнес-сервисов. Вот и поговорили... Удачи!