Чого не вистачає українській блогосфері для розвитку?

Всі ми любимо говорити про перспективи. Можливо, тому, що розмірковуючи про майбутнє та намагаючись спрогнозувати новітні тенденції – ми тим самим віддаємось власним мріям і віримо у те, що майбутнє буде кращим.
Втім, чи буде кращим майбутнє української блогосфери, залежить тільки від нас. І зверніть увагу – не від нашого бажання чи вміння прогнозувати та розмірковувати про перспективи, а від конкретних дій, спрямованих на розвиток сфери, у якій працюємо!

Що потрібно зробити для подальшого розвитку блогосфери? Чому англомовні і навіть російські блоги у своїй переважній більшості залишають українські ресурси далеко позаду? Чому навіть палкі прихильники української блогосфери, які так багато роблять для її розвитку, іноді обезсилено опускають руки, називаючи „фантастикою” серйозне ставлення до блогів в Україні.

Чого немає в українській блогосфері, що є в рунеті та англонеті (буржунеті, якщо хочете)?

Відповідь надзвичайно проста: інструментів для розвитку! Без різниці: безкоштовних, платних чи тих та інших одночасно.

Англомовні щоденники про оптимізацію та розвиток блогів завалені статтями про Digg, StumbleUpon, Reddit. В Росії прочитаємо про Хабр та News2. В Україні, було б логічно читати про Чув та Блогосвіт.

А тепер порахуйте, скільки трафіку прийде на сайт в разі виходу вашої статті в топ на кожній із цих соціалок. І порівняйте цифри Чув та Digg, StumbleUpon та Блогосвіт. Йдеться не про різні порядки. Не про ступені. Йдеться про одного-двох відвідувачів VS декілька десятків тисяч. Відчуваєте різницю?

Те саме стосується й інших інструментів розвитку та популяризації українських блогів! Теоретично, ми можемо розміщувати свої новини на сайтах російських соціалок, але чи отримаємо звідти цільовий трафік? Дуже сумнівно!

Альтернатива – послідовно і наполегливо розвивати власні ресурси. Але по-перше, складається враження, що зараз цим ніхто не займається і вже наявні соціалки потихеньку задихаються, а по-друге, навіть якби зараз хтось активно, вкладаючи грошові бюджети, зайнявся створенням такої соціалки – результат, вочевидь, ми б отримали аж ніяк не раніше ніж через півроку-рік.

Саме тому нам доводиться працювати внутрішніми засобами. Мені надзвичайно подобається англійське словосполучення „Link Love” (не маю жодного уявлення, як це перекласти, щоб звучало так само красиво). Це внутрішній піар блогів у середовищі української блогосфери.

Активне розміщення у своїх статтях посилань на інші цікаві блоги – це один з найдієвіших інструментів розвитку власного ресурсу. А в Україні, за відсутністю інших найрозповсюдженіших варіантів, – мало не єдиний.

Я не хочу зараз залазити у нетрі роздумів про обмін, але основна ідея звучить так: залишаючи посилання на цікаву статтю у іншому блозі ви:

Приносите трафік іншому блогові, за рахунок чого допомагаєте йому „стати на ноги”.

Підвищуєте характеристики блога-реципієнта у пошукових системах (SEO-ефект).

Майже гарантовано досягаєте того, що автор помітить ваш блог, зайде на нього, підпишеться, а якщо зміст вашого ресурсу виявиться по-справжньому цікавим – розмістить посилання на ваші статті.

І найголовніше – ви абсолютно нічого не втрачаєте. Адже поставивши посилання на інший блог, ви не втратите ні власного авторитету в „очах” пошукових механізмів, ні знизите рівень трафіку на ваш блог.



Якщо кожен поступатиме подібним чином – розвиток блогів в українській ланці інтернету продовжуватиметься куди більш швидкими темпами. І користь від цього буде очевидна для кожного. Пам’ятаєте про принцип дороговказу? Тут щось подібне!



(с) За матеріалами УаНет

Релігія блогерства, або буддиські принципи у повсякденному житті блогерів

Релігія блогерства, або буддиські принципи у повсякденному житті блогерів

Преамбула Бумага не горит или как изменить свой эгрегор?

Бумага не горит, погода наладилась, климат уравновешен, все улыбаются или просто ржут, всем всего хватает, русские перестали бухать и ругаться матом, украинцы остались украинцами.

Мир не рухнул, ходим в гости друг к дружке, деньги и власть ушли из топов - этой рутиной занимаются только трудоголики, нет "шансона" - нет тюрем, беспечные службы следят за чистотой улиц и планируют новые пешеходные дорожки, еду никто не отнимает и не пугает отнятием, нефть по цене газировки, газ по цене воздуха, большинство ходит пешком, образование высшее настоящее, никто никому не завидует, вранья нет - единая информационная система позволяет всем читать мысли друг друга, нирвана-ништопана...

А смысл? Смысла нет. Как и сейчас. Когда все наоборот. Бумага горит...

1.

…Думаю, ви вже зачекались нового філософського допису на «Українській блогосфері». Настав час поговорити про релігію, духовність і звісно ж – те, яким чином все це стосується блогів та блогосфери.

Якщо ви, як і я, вже прослухали обов’язковий у кожному університеті курс «релігієзнавства», то мабуть знаєте, що у буддизмі існує поняття «серединного шляху».

Серединний шлях – це шлях Будди. Це шлях, який веде до мети не дозволяючи людині кидатись у крайнощі.

Це шлях, який, на мою думку, може бути вдало використаний і блогерами для створення якісного і цікавого контенту, який, неначе магніт, приваблюватиме все нових та нових відвідувачів.

А ті люди, які вже прочитали цей матеріал – повертатимуться до нього знову і знову.

Щоб не бути багатослівним, наведу лише два «крайніх» підходи до створення контенту.

Перший підхід базується на абсолютному запереченні «суспільного прогресу» і полягає у вираженні «чистої» авторської індивідуальності.

Люди, які, не маючи за плечима жодного вантажу фактичних знань та досвіду, намагаються «винайти велосипед» розмірковуючи про певні речі.

Це блоги із розряду «погляньте який я тут розумний», не підкріплені реальним підґрунтям.

Це автори, які звикли жити за принципом: «нахабність – друге щастя», і не мають ні сили волі ні бажання реально розвиватись. Панти – наше всьо!

Другий підхід – це абсолютна протилежність. Він зазвичай базується на зневірі у власних силах та комплексах автора і полягає у параноїдальному бажанні захиститися від власних ідей та думок.

Блоги, авторами яких є люди другого типу – зазвичай перетворюються на колекцію переказів та переспівів вже висловлених ідей та вже проголошених підходів.

Блогери-аутсайдери бояться брати на себе відповідальність за власні слова. Їм набагато легше прикритися авторством іменитого експерта.

Чи варто говорити, що найбільш успішними виявляються саме ті блогери, які навчились вдало поєднувати ці два підходи?

Автори, які дотримуються «серединного шляху»!

Читач рідко приходить на ваш блог тільки для того, щоб познайомитися з вашою «супероригінальною» думкою про певний факт, тенденцію чи подію.

Але йому не менш нудно читати і про само-собою зрозумілі речі та перечитувати вже давно засвоєні матеріали відомих авторів.

А особливо – якщо подаються вони у вкрай сухому та офіційному стилі!

Ви пробували читати курсові роботи своїх одногрупників? Я пробував! Не раджу!

Отже висновок нашої сьогоднішнього напівфілософського трактату такий: будьте собою, але пишіть про те, що цікавить людей; і при цьому, не забувайте знайомитись з тим, що було зроблено до вас.

Якщо це й не рецепт успіху – то принаймні одна з його складових.

2.

Вміння писати: Вроджений талант чи набута навичка?

Ще зовсім недавно я був щиро переконаний, що вміння писати – це вроджена навичка, яку дуже складно виробити методом спроб та тренувань.

Не дарма ж вважається, що талановиті письменники були наділені божим даром, а написати „Війну і мир” може далеко не кожен.

Не знаю, як на рахунок „Війни і миру”, але що стосується цікавих інформативних записів до блога (які іноді зовсім не уступають творам класичного мистецтва) – то я дедалі більше переконуюсь у протилежному: Немає Ніякої Ложки.

І що більше автор переконає себе, що писати – складно, то менша ймовірність, що він зуміє написати по-справжньому цікавий та інформативний пост.

А як ми знаємо із попередніх записів – саме такі пости роблять блог привабливим для відвідувачів.

Багато письменників, особливо – на ранніх етапах своєї блогерської „кар’єри”, намагаються використовувати якомога більш науковий та офіційний стиль.

Для заспокоєння совісті вони навіть можуть прочитати декілька книг про мистецтво письмової кореспонденції. А вживання такими авторами барвистих метафор, які, неначе ті метелики, випурхують із кожної шпаринки їхнього письма, просто розчулює та зворушує до глибини душі!

Неначе студенти, які намагаються улестити свого професора, вони використовують довгі складнопідрядні речення, щедро приправляючи їх науковими термінами та просто „красивими” словами.

Як наслідок – пост до блогу перетворюється на такий-собі маленький аналог кандидатської дисертації…

Але існує одна маленька проблема – цю писанину ніхто не читає…

Такі блогери забувають про головне – читачі їхнього щоденника – не професори. Вони не збираються писати рецензію та ставити оцінку за наукову роботу. Більше того – їм ніхто не платить за неї гроші.

Але науково-дослідний підхід до написання постів до блогу – це лише одна сторона медалі. По-суті ж одним із найгірших, найбільш нудних та нецікавих стилів письма – є бізнес-стиль, який частенько використовується вищим керівництвом середніх за розміром компаній (у великих зазвичай працюють професійні копірайтери) для опису бізнес-проектів та написання щорічних звітів. В цьому немає їхньої вини.

Вони звикли продукувати і споживати таку „мову”.

Втім, цей підхід не виконує одного із основних завдань письмового повідомлення: інформувати та/чи переконувати.

Тому, дозвольте поділитися з вами по-справжньому дієвим підходом до створення якісних постів:

Пишіть так, як говорите! Ви звісно ж, чули цю пораду! І не один раз. Але, коли я читаю деякі українські блоги, у мене складається враження, що її можна повторювати знову і знову. Скільки завгодно довго. Аж поки люди не засвоять просту істину – намагання копіювати стиль популярних і успішних блогерів не допоможе. Цінність блога полягає в особистості автора!

Так! Навіть якщо йдеться про тематичний або корпоративний блог.

Неможливо стоворити якісний блог, якщо особистість автора підмінятиметься чужою індивідуальністю. Або ж сам блогер намагатиметься приховати її під „завісою” наукових термінів та гіпертрофовано офіційного стилю.

Бажання „розгадати” секрети письма успішних авторів є абсолютно логічним і похвальним. Але лише для того, щоб визначити, чим ви відрізняєтесь від цих авторів, і що у вас виходить краще?

Чому люди повинні приходити саме на ваш блог і читати саме ваші статті?

Варто пам’ятати, що основною метою майже будь-якого письма є інформування читачів та/або переконання їх на здійснення певних дій. І що простішим та зрозумілішим буде текст – то більша ймовірність, що з його допомогою ви зумієте досягнути поставленої цілі.

Не намагайтесь ВРАЗИТИ своїх читачів. Натомість зосередьтесь на ІНФОРМУВАННІ. Але пам’ятайте – це можливо лише тоді, коли у вас дійсно є про що їм розповісти!

3.

10 причин, чому блогери закидають свої блоги

Якщо ви стежите за оновленнями на одному із найкорисніших та найцікавіших блогів про блоги Problogger.net то, безперечно, знайомі із серією постів Дарена Роуза «10 Ways to Let Your Blog Go».

Звісно, переказувати вам зміст його дописів я не збираюсь, але поділюся власними спостереженнями щодо деяких пунктів…

Знаєте, буває так у дівчат, які обожнюють сидіти на дієті. Та чому тільки дівчат? Хлопців це стосується аж ніяк не менше! Мучать вони себе, виснажують, бігають до спортзалу, виконують спеціальні вправи, вживають виключно нежирну їжу…

Але настає зима і вони вирішують – можна трі-і-ішечки розслабитись. З’їсти нарешті улюблений тортик (або добрячий шмат сала).

Не піти в суботу на тренування. Забути про вечірню прогулянку… Навіть якщо й набереться лишніх кількасот грам ваги – одяг все це чудово приховає. Зрештою – на вулиці ж не літо, коли люди скидають із себе останні можливі деталі гардеробу.

Літо настає абсолютно несподівано – і коли ви дивитесь на себе у дзеркало, ви не можете пояснити, що трапилось. Звідки взялися ці десятки кілограмів? Чому ви боїтесь одягати купальник?

Ви намагаєтесь натягнути шорти, але… ТРІСЬ… резинка рветься і ви розумієте – ви просто занапастили свою дієту, а разом з нею – своє тіло. І повірте, повернутися до попереднього стану буде набагато складніше!

Точнісінько те саме може трапитися із вашим блогом!

Ніхто не планує занехаяти свій щоденник, на який вже витрачено чимало часу та зусиль – але це начебто стається само по собі. Ви розслабилися, забули написати черговий пост (а може вам просто не хотілося цього робити), не відповіли на чергове запитання своїх відвідувачів у коментарях, почали публікувати відвертий мотлох (бо так простіше)… І одного «прекрасного» дня помітили, що від вашого блогу майже нічого не залишилося. А люди заходять туди хіба що випадково.

І знаєте що найгірше? Найгірше те, що ви чудово розумієте, що потрібно зробити для того, щоб виправити ситуацію, але не можете взяти себе в руки і взятися до справи. Лінь повністю вас захопила. А усвідомлення того, що доведеться кілька місяців попрацювати лише для того, щоб повернути status quo, повністю вибиває вас із колії…

That`s all folks… Ви занапастили свій блог! Але що я все про теорію та про теорію. Час переходити і до практики. Ось вам десять способів, як максимально швидко і ефективно закинути свій блог:

1. Зменшіть регулярність записів і з часом взагалі припиніть писати до блога. Це віднімає дуже багато часу та ще й не приносить жодного задоволення. Дайте собі відпочинок.
   
   
2. Багато і часто пишіть на теми, віддалені від основної тематики вашого блогу. Якщо ви ведете блог на автомобільну тематику, то вашим читачам, безперечно, буде цікаво дізнатися про найновіші методи вирощування квітів. Та і вас вже дістали всі ці Лексуси та Мерси.
   
   
3. Повністю зосередьтесь на собі. Взагалі перестаньте писати про автомобілі. Напишіть про те, як ви вчора з товаришами пили пиво, а позавчора ходили на вечірку. Взагалі – більше пишіть про себе. Вам же це приємно!
   
   
4. Менше переймайтесь заголовками. Перестаньте вигадувати цікаві заголовки. Навіть якщо ви написали чудову статтю, яка могла б сподобатися багатьом відвідувачам – назвіть її просто: «Чергова стаття», або, ще краще: «Стаття #324» (номер підберіть самостійно).
   
   
5. Перестаньте модерувати коментарі і вимкніть будь-які спам-фільтри. Для певності, можете поставити плагін dofollow, який прибере атрибут nofollow з посилань у коментарях вашого блогу. Тисячі коментарів до кожної статті вам гарантовані. Як і жодного «живої» людини на вашому блозі.
   
   
6. Пости-вибачення. Плануєте кілька днів не писати – вибачтесь перед відвідувачами. Не писали кілька тижнів – напишіть пост-вибачення, в якому поясніть, що були надзвичайно зайняті «в реалі». І взагалі, можете перестати створювати корисний контент – обмежтесь вибаченнями.
   
   
7. Перестаньте публікувати оригінальний контент. Знайшли цікаву статтю – скопіюйте і вставте її у ваш блог. Читачі проковтнуть. Можете навіть не перейматися пошуком цікавих статей. Читачі все проковтнуть! Правда робитимуть вони це не довго.
   
   
8. Зосередьтесь на одному аспекті вашого блогу. Наприклад, займіться дизайном. Розвісьте на вашому блозі чудові зображення та банери. А статті… Статті почекають!
   
   
9. Станьте негативним блогером. Постійно називайте своїх коментаторів невігласами. Пишіть про те, які покидьки вас оточують. Регулярно заходьте на блоги колег і звинувачуйте їх у некомпетентності.
   
   
10. Максимально навантажте свій графік. Заведіть ще зо два десятки блогів, а потім просто перестаньте писати в них, обґрунтовуючи це тим, що у вас занадто багато проектів і ви не маєте часу. А взагалі, говорять, що занадто велика напруга призводить до швидкого вигорання, так що маєте наготу перевірити на власній шкірі.
    
    

© Українська блогосфера

От standalone-блоггеров до продвинутых блог-программеров – от женского блогерства к мужскому

Блогер Рунета - молодой мужчина Социальная сеть toodoo составила социально-демографический портрет standalone-блоггера. Для анализа использовались данные сервиса “Яндекс. Поиск по блогам” и статистика блогов на toodoo.ru. В результате было обнаружено, что 96% авторов standalone-блогов - это мужчины.

Средний возраст пользователя Интернета, поддерживающего блог на домене второго уровня - 26,1 года. Самому старшему участнику, попавшему в отчет - 36 лет, самому младшему - 19. Также в отчете сказано, что максимальное число сайтов, поддерживаемых одним пользователем - 6. А наиболее популярные блоггеры, то есть те, кто попали в топ-100 по версии “Яндекса” в среднем поддерживают 2,5 сайта. При этом сюда вошли и столь популярные у авторов standalone трансляционные аккаунты. Только 23% “топовых” авторов standalone владеют исключительно одним блогом.

Дамы любят хостинги Интересно эти данные сравнить с результатами исследования русскоязычной блогосферы от Яндекса средний блоггер Рунета -это девушка 22 года, живет в Москве, написала 38 постов, каждый из которых получил по 2 комментария. Средний блоггер мужского пола написал 37 постов, оставил 133 комментария. В Рунете авторами блогов являются 62% женщин и 38% мужчин. Согласно тем же данным годичной давности, среди российских блоггеров 60% - женщины, 40% - мужчины, а средний возраст блоггера - 21 год. Данные анализа украинской блогосферы - практически такие же: среднему украинскому блоггеру 23 года, 53% украинских блоггеров - женщины, 47% - мужчины. Эти данные, характеризирующие блогосферу Рунета и Уанета в целом, демонстрируют тенденцию относительно блого-хостингов, ведь большая часть блогеров Рунета ведут свои дневники именно на хостингах - сервисах типа Livejournal, LiveInternet, Блоги@Mail.ru, Diaru.ru.

Под "обычным хостингом" обычно понимают Вордпресс. Здесь дело в том, что под Вордпресс написано огромное количество плагинов с различной функциональностью и если бы я начинал свой блог сейчас, то всего скорее выбрал бы Вордпресс. Но как программист, скажу, что разрабатывать и поддерживать крупные сайты на ASP.NET проще. А вот новичку будет проще освоить PHP.

Иногда темы постов приходят во время чтения чужих блогов. Например, часто авторы или комментаторы вскользь упоминают какие-то интересные темы, которые я решаю раскрыть. Иногда в поисках чего-либо приходится перелопачивать множество сайтов и форумов ― тогда остается систематизировать собранную информацию и пост готов.

Эффективней всего сделать качественный сайт для людей, о котором добровольно и бесплатно напишут многие блоггеры. Но это непросто

Этому мешают в первую очередь ― это наши (российские и украинские) законы. Например, очень сложно легализовать интернет-заработки. А про российский закон о СМИ я вообще молчу . К счастью, Интернет глобален и всегда можно выбрать другую страну для хостинга своего сайта.

Отсутствие удобных и распространенных способов оплаты (таких, как пластиковые карточки на западе) товаров и услуг ― еще одна проблема, мешающая развитию Рунета.

Третья проблема в развитии ― дороговизна и низкая скорость подключения к Интернету. Особенно это касается регионов.

Блогосфера, являясь не только частью Интернета, но и определенным срезом портрета Интернет-пользователя, часто дает возможность лучше представить, чем живет, интересуется, а главное - какой он - пользователь Интернета.

Отчеты о состоянии российской блогосферы с описанием портрета блогера периодически публикует Яндекс. Однако в этих отчетах основной акцент сделан на пользователей блогохостингов.

Изучить социо-демографические характеристики авторов standalone-блогов взялась социальная сеть toodoo.

Хостинг vs Standalone Таким образом, отчет социальной сети toodoo показывает тенденции, присутствующие в блогосфере Рунета: на блогохостингах свои блоги ведут и мужчины, и женщины, однако вторых - несколько больше. Standalone-блоги - это практически исключительно мужская прерогатива: дамы standalone не жалуют.

А вторая тенденция - к Standalone-блогу нужно “дорасти” - средний возраст автора такого блога несколько выше, чем средний возраст просто блогера Рунета. Вероятно, в Standalone уходят тогда, когда “есть что сказать”, ведь Standalone-блоги чаще всего представляют собой тематические ресурсы, автором которого является человек, более менее разбирающийся в заданной теме.

Отчет социальной сети TooDoo.ru прокомментировал директор по развитию проекта Виктор Захарченко:

Сам формат “автономного” блога требует несколько большей технической грамотности для создания и запуска сайте, его настройки - женщинам незачем преодолевать этот барьер, ведь блогхостинги позволяют все запустить в несколько кликов. Я считаю это самым главным фактором того, что авторами таких блогов являются в основном мужчины.

Этим же объясняется и более высокий средний возраст - к standalone обычно приходят опытные пользователи, до того опробовавшие другие форматы блоггинга.

Цифра 26,1 очень хорошо коррелирует со средним возрастом пользователей Интернета вообще, хотя, как я отметил выше - “автономный” блоггинг является уделом более старшей аудитории из состава пользовательского ядра. Если же брать относительные цифры, то можно предположить, что среди 100 активных пользователей в возрасте 20 лет и стольких же в возрасте 30 лет число standalone-блоггеров будет приблизительно одинаковым. В более зрелом возрасте на первый план в Сети выходят более прагматичные цели, в то время как блоггинг остается уделом молодежи.

Что касается видов блогинга- stand-alone / блогохостинги, то я думаю, что будут успешно жить оба способа.

Наше исследование показывает, что блогосфера разделяется на слои, где каждый находит нужный и удобный формат. Удельное качество “автономных” блогов выше уже сейчас, зато по уровню массовости они вряд ли смогут тягаться с крупными блогхостингами. Каждому свое.

(с) По материалам РуНет

Игры в 'Верю-неверю' с посетителем веб-сайта

Trust or Bust: Communicating Trustworthiness in Web Design (March 7, 1999)
автор: 1999.03.07 Якоб Нильсен
перевод: 2005.09.22 Александр Качанов

В наше время как можно верить, что данный вебсайт не подведет вас со своим сервисом, если он даже не даёт на этот счет явных твёрдых гарантий со своей стороны. Как написала недавно газета "Нью-Йорк Таймс", доверие вебсайту "сродни доверию услужливому незнакомцу, который из чистого благородства предлагает отвести вас к самому лучшему магазину ковров во всем Марокко".

Теперешний климат в Сети характеризуется полным безразличием к пользователям. Ими торгуют, как овцами. Компании покупают одна другую, не для того, чтобы улучшить качество товара или услуги, но для того, чтобы перекупить клиентуру и привязать к себе клиентов еще теснее. Совет из книги Information Rules всё еще действует: "в своем дизайне постарайтесь привязать к себе пользователей как можно теснее". Но этот совет может также обратить и к и пользователям: "помните о том, что каждый сайт постарается как можно теснее привязать вас к своему сервису, и соглашайтесь на это только в том случае, если преимущества с лихвой покрывают ваши будущие трудности, связанные с отказом от данного сервиса".

Я отличный клиент для системы eFax, позволяющей получать факсы по электронной почте. И тем не менее я ею не пользуюсь. Почему? Не доверяю. Было бы хорошо выбросить в мусорный бак устаревший факс-аппарат и получать факсы по электронной почте (раз уж в мире есть еще динозавры, которые предпочитают пользоваться факсами, а не электронной почтой).

Но стоит мне поместить номер факса этого сервиса на свою визитку (а значит, и в тысячи адресных книжек людей, с которыми я контактирую), мне останется лишь уповать на судьбу, что качество их сервиса не ухудшится, что меня не закидают спамом и в будущем не случится бог знает что ещё. Я не обвиняю eFax в каких-либо злодеяниях или преступных планах: они - лишь пример полезного сервиса, которому не доверяют из-за общего кризиса доверия в Сети. К сожалению, от действия сайтов-обманщиков страдают все - даже самые респектабельные сайты.

История показывает, что сообщества с большим уровнем доверия намного предпочтительней, сообществ с низким уровнем доверия. Сейчас же Веб превращается в сообщество с низким уровнем доверия, и поскольку самые популярные бизнес-модели все также строятся на рекламе и броской мишуре - ситуация будет становиться хуже.
Доверие основание на опыте

"Studio Archetype" и "Cheskin Research" недавно завершили исследования доверия пользователей к Сети. Их методика исследований содержала некоторые огрехи (большую часть ответов дали "продвинутые" пользователи, а не обычные люди; также пользователям было предложено просто заглянуть на сайты, а не поработать с ними реально), однако главные итоги вполне правдоподобны, и соответствуют ранее проводившимся исследованиям.

Ключевой вывод исследования: доверие - это долговременное понятие, неспешно формируемое по мере того, как люди успешно пользуются сайтом, чувствуя, что их не обманывают. Другими словами, настоящее доверие следует из фактического отношения компании к заказчикам по итогам многочисленных повторных визитов. Доверие трудно создать и легко потерять: один прокол может перечеркнуть годы по крупицам завоеванного доверия.

Вот почему важно иметь план действий по смягчению грубых ошибок или последствий скандалов, которые могут лишить вас доверия клиентов.

В долгосрочном периоде качественное обслуживание клиентуры - единственный путь создания настоящего глубокого доверия; но как встать на этот путь? Исследование выявило несколько путей создания первоначального доверия, включая такие традиционные как "сертификаты доверия" (TRUSTe, и т.п.) и репутация имени компании.

Правильный выбор технологии (начиная с того, какой способ шифрования выбран и заканчивая скоростью загрузки файлов с сайта) также важен: пользователи скорее доверятся профессионально настроенному серверу, а не тому, который всё время грозит "упасть".

Когда клиенты сталкиваются с техническими трудностями ранее любимого сайта, их реакция, (согласно исследованию, проведенному в 1999-ом г.), бывает такой:
29% сохраняют верность (эти пользователи пробуют зайти попозже)
52% верят наполовину (находят другие сайты: в будущем выбирают между новым и старым сайтами)
19% уходят навсегда

Как внушить доверие

Сам дизайн сайта, как таковой, может внушать доверие четырьмя путями:
Качество дизайна: профессионально выполненный сайт выглядит солидно; понятная навигация считается проявлением уважения к пользователю, подразумевая, что его обслужат по высшему разряду. Опечатки и мудрёная навигация говорят о наплевательском отношении к пользователям.

Ясное указание всех аспектов взаимоотношений с пользователями. Например, укажите расходы на доставку сразу, а не ждите того момента, когда как пользователь сделает заказ. Вам конечно удастся обмануть нескольких клиентов, утаив до самого последнего момента цену доставки, но гораздо больше людей покинет сайт еще на первых шагах оформления заказа. А те клиенты, которых вам удастся одурачить, дадут себя надуть лишь один раз.

Всесторонняя, правильная и содержательная информация и выбор товара выглядят солидно. Если на сайте есть фотографии товаров, то он должны быть для всего ассортимента. Запутанный, туманный контент явно свидетельствует о несовершенном обслуживании. Рольф Молих (Rolf Molich) и Кристиан Грэм (Christian Gram) провели юзабилити тесты сайта с картами. На картах этого сайта не было недавно построенного моста: пользователи немедленно теряли доверие к сайту, с мыслями о том, чего же ещё нет его картах.

Связь с другими сайтами (входящие и исходящие гиперссылки). Не бойтесь давать ссылки на другие сайты - это свидетельствует о вашей уверенности в себе. А сторонние сайты, на которые вы даете ссылки, скажу о вас намного больше, чем вы можете сказать о себе сами. Сайты "зацикленные на себе" выглядят так, как будто им есть что скрывать.

Деликатное использование электронного почтового адреса

Пользователи чрезвычайно неохотно сообщают адрес своей электронной почты, опасаясь утонуть в бесконечном потоке спама. В попытках уберечь себя многие пользователи завели вторые электронные почтовые ящики (на сервисах типа HotMail), которые они могут сообщить компаниям, не наделенным большим доверием.

Всякий раз, когда вам необходимо узнать электронный адрес клиента, необходимо предоставить ему полную информацию о том, для чего вы будете использовать этот адрес.

Также необходимо обеспечить пользователей контролем за числом приходящих на этот адрес писем. Например, клиент, сделавший заказ, следует уверить, что единственным письмом, которое он или она получит по указанному адресу, будет подтверждение заказа или разъяснения о порядке его получения.

(с) Якоб Нильсен

(с) Графика Ирины Диденко

Головна подія головним чином керує головною подією

Як отримувати насолоду від активного ведення блогу,
і при цьому знаходити час на інші справи?

Кожен автор, який намагається активно вести та розвивати свій блог, рано чи пізно приходить до розуміння, що це заняття може «з’їдати» багато часу. Зрештою, якщо ви не займаєтесь просуванням власних ресурсів (маркетингом) то існує чимала ймовірність, що про вас так ніхто й не дізнається. Адже у сучасному Інтернет-середовищі замало створювати цінний контент – потрібно доносити цей контент до користувача. І перш, ніж відвідувач стане вашим лояльним читачем – йому потрібно якимось чином потрапити на ваш блог.

З іншого боку читання блогів, коментування, участь у Twitter-і, - вся ця маркетингова діяльність – може відбирати надзвичайно багато часу. Принаймні, вам варто навчитися знаходити ті джерела трафіку (зацікавлених читачів), які виявляться найбільш ефективними при докладанні найменших зусиль.

Якщо ви хочете активно зростати – вам не можна забувати про розвиток та постійну «присутність» у блогосфері. Але з іншого боку, якщо ви займатиметесь лише навколоблоговими справами – то ризикуєте дуже швидко поповнити ряди тих, хто «вигорів».

Для багатьох з нас проблема полягає в тому, що ми більше часу проводимо, займаючись маркетинговою (або псевдомаркетинговою) діяльністю, ніж власне – роботою над власними проектами. Залежність від Google Reader-а, вочевидь, скоро потрапить до переліку епідемій 21-го століття.

Цінуйте свій час. Намагайтесь обирати лише ту інформацію, яка виявиться по-справжньому цікавою та корисною для вас. Принаймні, визначте точну кількість часу, яку ви можете приділяти іншим блогам і ніколи не перевершуйте свій ліміт.

Коли пишете статтю і вже підібрали весь необхідний матеріал для неї – намагайтесь не перериватися на інші види діяльності. Ви завжди встигнете перевірити пошту та відповісти на повідомлення у ICQ. Але це набагато краще зробити вже після того, як ви закінчили зі своїм основним завданням.

Зрештою, ви можете ставитися до електронної пошти, Google Reader-a та ICQ, як до своєрідної винагороди після того, як закінчили займатися основною роботою…

Всі ці поради можуть видатися доволі банальними, але насправді вони допоможуть вам ефективно планувати свої справи і насамперед виконувати ті завдання, які мають найбільше значення для вашого зростання та розвитку вашого ресурсу.

Чи, як говорив колись Стівен Кові:
«The main thing is to keep the main thing the main thing».

Головна подія головним чином керує головною подією.

Як ставитись до критики?

Якщо ви ведете власний блог і протягом доволі тривалого часу все робите правильно… то рано чи пізно наткнетесь на критику! І хоча на перший погляд це твердження може видатися позбавленим змісту – насправді в реальності саме так і відбувається. Критика – не ознака того, що ви щось робите неправильно, а радше підтвердження того – що вашим блогом зацікавились.

Втім, далеко не кожен блогер хоче і вміє адекватно реагувати на критику, впадаючи у стан агресії кожного разу, коли отримує не зовсім схвальний коментар або ж критичний відгук щодо здійсненої роботи. І це при тому, що не залежно від галузі чи сфери знання – рано чи пізно ви обов’язково зіткнетеся із критичними зауваженнями. А їх відсутність свідчитиме не про ідеальність ваших рішень та зусиль – а про відсутність інтересу до ваших проектів.

Яка вам користь від критики… Якщо хтось критикує вас, вашу позицію чи вашу статтю – це означає, що йому не байдуже. Не вірите? Тоді згадайте, як чините ви, коли випадково потрапляєте на відверто нецікавий і некорисний блог? Починаєте критикувати автора? Ні! Радше, ви закриваєте сторінку і більше ніколи не повертаєтесь на цей ресурс. А критикуєте ви лише те, що вас по-справжньому турбує, переймає, не дає спокою.

Люди можуть критикувати вас із двох причин… У першому випадку вони бачать недолік і хочуть допомогти вам його виправити (такий різновид критики називається конструктивним і є найбільш цінним для власника блогу); а у другому – вони не намагаються допомогти виправити недолік, а натомість займаються критикою заради критики (такий різновид критики є неконструктивним і його варто або ігнорувати, або (якщо така критика стає занадто нав’язливою) - банити).

Потрібно розуміти, що перший різновид критики зовсім не є негативним і з’являється не від бажання принизити чи образити вас, а навпаки – з бажання зробити ваш ресурс кращим. Принаймні відверта конструктивна критика є набагато кращою, ніж незаслужена і брехлива похвала. Тому що перша сприяє вашому розвитку, а друга – призводить до застою та „загнивання”. По-суті людина, яка незаслужено хвалить ваш блог – є для нього більшим ворогом, ніж людина – яка відверто і конструктивно його критикує.

Ми оминемо увагою неконструктивних критиків, які злословлять на ваш ресурс зазвичай лише тому, що заздрять! Вони не можуть бути корисними – а отже на них краще попросту не звертати увагу.

Як саме ви ставитесь до критики? Далеко не останнє значення при сприйнятті критики має ваше ставлення до неї. Дуже багато авторів, дякуючи коментаторам за конструктивну критику, що правильно, насправді пропускають її повз увагу, що неправильно.

І хоча блогер просто фізично не може впровадити у своєму ресурсі всі ті поради, які дають йому читачі, все ж він повинен брати їх до уваги і впроваджувати найкращі ідеї.

Замало спокійно ставитися до критики – потрібно по-справжньому бути вдячним тим людям які діляться з вами своїми враженнями. Тільки в такому разі ви зможете перетворити своїх читачів на оптимізаторів вашого ресурсу. А значить – завжди будете зростати і удосконалюватися.

Тільки від вас залежить, чим стане критика для вашого блогу – руйнівним фактором чи інструментом для розвитку!

Отже закінчимо і цей кластер дослідження чинника блогерського поводження вже добре знаним застереженням від Стівена Кові:

«The main thing is to keep the main thing the main thing».

Головна подія головним чином керує головною подією

За матеріалами української блогосфери : TrackBack URI.
© Адаптовано для загальномережевого використання на платформі Бизес-блог-регистратора

Чотири пастки блогінгу, яких варто уникати

На шляху входження до блогосфери ви майже напевне зіткнетеся із розповсюдженими помилками, які призведуть до марної втрати ваших зусиль, ресурсів і що найголовніше – часу. Тому авторам, які серйозно ставляться до свого захоплення, варто навчитися якомога раніше ідентифікувати можливі пастки і уникати їх.

Спробуймо звернути увагу на найбільш розповсюджені проблеми, яких не вдалось уникнути фактично жодному блогерові:

1. Нехтування коментарями

Можливість взаємодії з читачами – це одна із найбільших переваг ведення онлайн-щоденника. Майже кожен блогер початківець з нетерпінням чекає свого першого коментаря, а отримавши його – вступає у дискусію із відвідувачем. Втім з часом запал пропадає і більшість блогерів починають відверто нехтувати увагою своїх читачів.

Але чим би не пояснювалося ваше раптове „охолодження” намагайтесь пам’ятати, що саме спільнота активних читачів є „серцем” вашого блогу.

Ставтесь до неї з повагою і намагайтесь принаймні відповідати на прямі запитання у коментарях, які безпосередньо стосуються тематики. У іншому випадку ви ризикуєте відбити бажання відвідувачів знову приходити на ваш блог.

2. Ігнорування порад та зворотнього зв’язку

Коли ваш блог стане більш-менш відомим – ви майже напевне почнете отримувати поради від читачів щодо покращення його дизайну та контентної складової. Навіть якщо ці поради видадуться вам нав’язливими, намагайтесь брати їх до уваги.

Адже зазвичай читачі краще відчувають, що їм хотілося б бачити. У будь-якому разі витратьте час на відповідь, у якій подякуйте читачеві за час та намагання зробити блог кращим!

3. Відпочинок від ведення блогу

Вже неодноразово згадувалося про феномени блогерського вигорання та письменницького блоку. Зрештою, автор – це також людина, і йому потрібен відпочинок.

Але необхідність відпочинку не повинна бути причиною „пробілів” у публікації.

Пройдіться по блогах відомих авторів (які давно „варяться” у блогосфері) і зверніть увагу, як вони відповідають на запитання „яка ваша найбільша помилка при веденні блогу”?

Ви побачите, що дуже часто відповідь звучить так: „Припинення публікації статей на тривалий період”.

4. Ставлення до блогу, як до неприємного обов’язку

Ставлення до блогу як до неприємного обов’язку, ні до чого хорошого не призведе.

Якщо пишучи черговий пост до блогу ви керуєтесь мотивацією „ось зараз я напишу цей пост, ще трішечки, і можна буде з полегкістю зітхнути”, тоді навряд чи вам вдасться створити по справжньому якісний і популярний блог.

Саме тому будь-який досвідчений блогер скаже вам, що варто обирати ту тему, яка по-справжньому вас цікавить. І отримувати задоволення від процесу.

Навчившись уникати цих найбільш розповсюджених пасток блогінгу, ви створите справді якісний і корисний блог, куди хотітиметься повертатися. Успіхів у цій нелегкій справі!

Бизнес-блог-регистратор відслідковює найважливіші аспекти блогерського життя: звідки ми прийшли, які цілі ставимо перед собою, якими технологіями опановуємо, який з того маємо зиск і т. і. Шукайте і читайте НАШІ АДАПТОВАНІ ПУБЛІКАЦІЇ. Ані крихти зайвої інформації! Ми виступаємо за супротив інформаційним ХРОНОФАГАМ!

За матеріалами: УаНет, TrackBack URI

Как важно не переработать или профессиональное сгорание

Термин «профессиональное сгорание» (burnout) возник в 1974 г. с подачи американского психиатра Фрейденберга (Freidenberg H. G.).

Синдром профессионального сгорания – это психологическая защита в форме полного или частичного исключения эмоций в ответ на неразрешённый стресс на рабочем месте.

В группу риска входят люди, эмоционально вовлечённые в профессию – страховщики, педагоги, врачи, журналисты, психологи, менеджеры по продажам, руководители и т. д.

Также это могут быть люди, которые склонны к педантизму и перфекционизму в работе.
Помните реплику из фильма «Криминальное чтиво»:
«Здравствуйте, я мистер Вульф. Я решаю ваши проблемы»?

Люди, у которых решение проблем, является профессией, наиболее подвержены сгоранию. Интересный факт: женщины в большей степени подвержены психическому истощению, нежели мужчины, но они восстанавливаются быстрее мужчин.

Причинами профессионального сгорания являются личностные характеристики.
Например, низкое самоуважение, трудоголизм и, как уже говорилось выше, педантизм и перфекционизм.

Еще одна причина: вы работаете в команде, при этом совместные усилия не согласованы и/или нет чёткого понимания задачи, а результат зависит именно от слаженности действий.

Чаще всего руководители сами провоцируют профессиональное сгорание сотрудников тем, что на звёзд компании наваливают ещё больше ответственности и обязанностей.

Добивает, как правило, сильное расхождение в словах и действиях руководства.
Сюда же можно добавить «нервную» атмосферу в компании, работа в постоянном режиме аврала, конфликт группы людей в одной компании.

Давайте рассмотрим симптомы

Первым делом симптомы проявляются на физическом уровне:

- вы начинаете чувствовать беспричинную усталость,
- неожиданно резко сбрасываете или наоборот набираете в весе,
- да и сон не тот...
- может быть нарушение дыхание, тошнота, головокружение, потливость, дрожание, учащённое сердцебиение и т. д.

Одновременно вместе с физическим уровнем рушится и эмоциональный фон: пессимистические настроения, убийственный цинизм наравне с ощущением беспомощности.
Вас начинают раздражать мелочи, появляется плохо контролируемая агрессия. В нагрузку могут появиться: тревога, неспособность сосредоточиться, чувство вины, колебания настроения: от истерики до полной апатии.

Из-за не комфортного состояния вы начинаете менять свои рабочие привычки:

- увеличивать или сокращать рабочий день,
- отдавать предпочтение стандартным процессам, нежели поиску красивых решений.

Для вас усложняется процесс принятия решения, результаты работы больше не волнуют.
Большая часть времени уходит на рутину или автоматическое выполнение действий.

Отдаление от коллег, друзей, клиентов, повышение неадекватной критичности.
И завершает всю эту безрадостную картинку увеличение потребления алкоголя, сигарет и стимулирующих средств.

Кстати, в личной зоне все тоже, мягко говоря, не очень:
- вам становится не интересно и скучно с вашими близкими.

Появляется желание купить себе футболку с надписью «Ушёл в себя. Вернусь не скоро».

Любимый до недавнего времени футбол (макраме, стартап – в смысле: индивидуальное зажигало, персональный взрывпакет – нужное вставить) перестает радовать, и вы все больше находите оправданий, что бы не пойти на тренировку.

В какой-то момент, вы замечаете, что новый год и свой день рождения вы отмечаете на работе, в кругу коллег.

Нашли несколько симптомов у себя?

Это повод серьёзно задуматься и понять на какой стадии сгорания вы находитесь.
Маслач говорит, что синдром профессионального сгорания проходит три стадии.

Первая стадия. Начинается приглушением эмоций, сглаживанием остроты чувств и свежести переживаний. Знаете такое лёгкое покалывание внутри: что-то тревожит, а что именно не можете определить. В этот же момент начинается самобичевание и появляется неуверенность в своей компетентности. Все это приводит к снижению самооценки. Исчезают положительные эмоции, появляется некоторая отстранённость в отношениях с членами семьи.

Вторая стадия. Апатия и раздражение. Вас начинаю нервировать любые мелочи, до белого каления доводят клиенты, а начальству хочется стукнуть по печени. Подобное поведение – это не осознаваемое проявление чувства самосохранения при общении, превышающем безопасный для организма уровень.

Третья стадия. Вас полностью отпускает. И приходит полное опустошение и равнодушие. Про такого человека обычно говорят, что он биоробот.

Но не все так плохо, как может показаться: «спасение утопающих дело рук самих утопающих».

Лучше всего не допускать третьей стадии, а увидеть надвигающуюся грозу в самом начале.
Прислушивайтесь к себе, следите за своими реакциями и самочувствием. Пересмотрите своё отношение к работе: ставьте реальные цели, не берите на себя больше, чем можете сделать, не забывайте отдыхать. Очень важно научиться отключаться от работы, даже если она смысл всей вашей жизни.

Если вы руководитель команды или компании, то необходимо обратить внимание на распределение рабочего времени «сгоревших» сотрудников.

Насыщенное общение рекомендуется компенсировать периодами полного одиночества.
Ваш коллега должен понимать свою роль в общем деле.

Не забывайте отслеживать состояниях ваших сотрудников и своевременно переключать или отправлять их в отпуск.

РуНет, Блог им. JVasya